ЗАПИТАННЯ: …Ви з метою виправдання нелегальної діяльності уніатської церкви прагнули довести, що в СРСР, нібито, відсутня свобода совісті і, наперекір фактам, саморозпуск уніатської церкви самими віруючими відображаєте як заборону її радянською державою. Ви це визнаєте?
ВІДПОВІДЬ: Антирадянські наклепницькі вимисли, як стверджує слідство, про хід Львівського собору [1946] у посланні «Заблукалим священикам у Христі мир» я виклав, користуючись інформацією тих осіб, які були самі на цьому соборі. Вони мені говорили, що члени ініціативної групи з організації Львівського собору загрожували арештом і засланням, якщо священики не перейдуть в православ’я. У своїх рукописах з метою виправдання нелегальної діяльності греко-католицької церкви я писав, що в СРСР немає свободи совісті тільки для греко-католиків, а не взагалі свободи совісті. Я до цього часу вважаю, що греко-католицька церква в СРСР була розпущена не самими віруючими, а окремими священиками при підтримці радянських урядових органів влади. Я залишаюся в цьому при своїх переконаннях, оскільки я чув про це з боку інших осіб, яким я вірю.
Більше того, у своїх рукописах Ви у колишнього духовенства, віруючих греко-католицької церкви пробуджували антирадянські настрої, вдаючись до наклепів на радянську дійсність. Покажете про це правдиво?
У своїх рукописах антирадянські настрої не пробуджував, на радянську дійсність не робив наклепів. Навпаки, я у своїх посланнях закликав усіх віруючих греко-католицької церкви до спокійного терпіння, не створювати неприхильного ставлення з боку радянського уряду.
У такому випадку Вам представляється рукопис на 4 аркушах, виконаний українською мовою синіми чорнилами, який починається словами «Думка про недалеке свято Різдва Христового». Хто автор цього рукопису?
Представлений мені рукопис на 4 аркушах, виконаний українською мовою синіми чорнилами, який починається словами «Думка про недалеке свято Різдва Христового» я оглянув. Автором і виконавцем цього рукопису є я. Це моє різдвяне послання у формі побажання. Я не пам’ятаю, кому я адресував це побажання, оскільки і послань, і побажань я направив багато. Написано було це побажання пізніше 1955 року, тобто після того, як я був попереджений, щоби послань я нікому не посилав.
У згаданому посланні на першій сторінці Ви пишете: «Як тут радуватися, коли такі тяжкі і гіркі часи, коли така боротьба за кусень хліба, коли хвороби і турботи, сімейні чвари і непорозуміння, незабезпеченість дітей точать серця батьків у багатьох сім’ях. Та й не тільки особисте горе пригнічує людей, але й горе всього суспільства». Це ж справжній наклеп на радянський суспільний лад і радянську дійсність.
У своєму різдвяному посланні я дійсно писав: «Як тут радуватися, коли такі тяжкі і гіркі часи, коли така боротьба за кусень хліба, коли хвороби і турботи, сімейні чвари і непорозуміння, незабезпеченість дітей точать серця батьків у багатьох сім’ях». Далі написав, що: «Та й не тільки особисте горе пригнічує людей, але й горе всього суспільства». У цій цитаті я дійсно описав у сумних фарбах деякі сторони радянської дійсності, які я сприйняв від оточуючих мене осіб, однак в останньому своєму викладі послання я прямо вказую, що, не дивлячись на такий сум, ми, віруючі, повинні веселитися, більше вірити в Бога, який позбавить нас від таких недостатків. Однак, я не вважаю це наклепом на радянську дійсність і радянський суспільний лад, оскільки вказав, що недоліки, описані мною, наявні у багатьох сім’ях, але не у всіх. Під горем всього суспільства я мав на увазі небезпеку розв’язання нової війни, хоча і про це я не писав.
У цьому ж посланні Ви стараєтесь підбадьорити своїх послідовників і надихнути їх на боротьбу проти радянської влади, написавши: «За створення кращих, радісних умов життя, за встановлення справедливого порядку у даний час йде подальша боротьба і поширюються нові зусилля».
Чи маєте Ви наміри визнати антирадянський характер своїх послань?
У даних рядках свого послання я закликаю віруючих за створення кращих, радісних умов життя, за створення справедливого порядку. Тут немає нічого проти радянської влади, а навпаки, із християнських, євангельських позицій я кличу за створення кращих радісних умов життя, за створення справедливого порядку.
Ви покажете конкретно, за створення яких же кращих радісних умов життя і за ведення якого саме справедливого порядку Ви закликаєте віруючих?
Я закликаю віруючих, щоб вони боролися за побудову комунізму в СРСР. Я вважаю, що основа комунізму – усуспільнення засобів виробництва і рівний розподіл продуктів праці, християнська мораль – викладені були вперше у вченні Христа, в Євангелії і такий комунізм здійснювався першими християнами і він здійснюється у даний час у християнських монастирях. Однак, у даному випадку я маю на увазі інший комунізм. В іншому комунізмі, про який я маю на увазі, всі члени суспільства повинні бути віруючими в Бога: без Бога, я вважаю, комунізм побудувати неможливо.
Ви пробуєте ухилитися від правдивих cвідчень. Відомо, що свої антирадянські і антикомуністичні переконання ви протягували раніше, ще будучи редактором уніатського журналу «Богослов’я». Чи не так?
Ні, не так. У журналі «Богослов’я», який я заснував і редагував до 1939 року, я ніколи антирадянські і антикомуністичні погляди не протягував.
У своїй статті, опублікований на сторінці № 1, тому 7 книги 4 журналу «Богослов’я», виданого у м. Львові в 1929 році, вихваляючи Римського Папу Пія XI, Ви ставите поряд із фашизмом комунізм і відносите як фашизм, так і комунізм до суспільного зла. Тепер Ви намірені визнати свою ворожість до комунізму?
У своїй статті, опублікованій на сторінках 1-4 або 205-208, тома 7 книги 4 журналу « Богослов’я», виданого у м. Львові в 1929 році, я переповів енцикліку – звернення глави католицької церкви до народів усього світу – Папи Римського Пія XI, в якому останній в 1922 році вказав на суспільні явища всього світу, які створюють небезпеку для всіх народів світу. До числа таких явищ і політичних течій Папа Пій XI у цій своїй енцикліці, названій ним «Убі аркано Деі» – «Де божественна тайна», відносив ненависть народів і держав, комунізм і фашизм, реакцію пригноблених меншин, духовне пригноблення, фінансові кризи, в якому, як я переповідав, стане сучасне людське суспільство. Комунізм у даній своїй енцикліці папа Римський мав на увазі як течію, що виступає проти Бога, проти релігії. Природно, я не міг за своїм становищем і поглядами не погоджуватися з Папою Пієм XI. Тому я у своїй статті, прославляючи його, солідаризуюся з ним. До безбожництва я до цього часу ставлюся негативно.
Відомо, що вчення комунізму засноване на безбожництві. Відповідайте правдиво, про який саме «комунізм» Ви мали на увазі?
На це запитання я уже відповів і повторювати більше не маю наміру.
P. S. Допит Ісповідника віри Митрополита Йосифа Сліпого тривав від 16 год. 30 хв. до 20 год 19 хв. Протокол допиту особисто прочитав Владика і підписав його. Між іншим, зауважу, що серед слідчих були (за прізвищами) росіянин Батраков і українець Тарасенко (а може й він був своєрідним Антоновим-Овсієнком). Втім, таке візуальне спостереження ще ні про що не говорить. Адже тоді на теренах СРСР чинно й повновладно існувала, а отже, безальтернативно «правила бал» безбожницька тоталітарна система. Окремі ж особистості були її простими гвинтиками-виконавцями. Щодо конкретних осіб, це був, мабуть, простий збіг обставин. І не більше. Хоча не виключаю, що для такого допиту задля радянської проформи компетентні органи могли спеціально підключити представників обох «народів-братів» – росіянина із Красноярського краю (Росія) та українця із радянської України.
Звернемо ж і акцентуємо нині свою увагу на іншому. Якими переконливими аргументами обґрунтовував свої відповіді світлої пам’яті Ісповідник віри Митрополит Йосиф Сліпий. В усіх його словах маємо глибоке ствердження Людини віри в Бога, Церкву Христову, свій український народ. Спокій, мудра налаштованість і об’єктивність суджень, логіка Ісповідника віри не дали ані найменшої крихти його вишколеним опонентам віднайти в ньому бодай якусь щілинку вагання, втрати пам’яті чи людської рівноваги. Скоріше навпаки: дивовижна витримка, чіткі та розсудливі відповіді Митрополита вельми засмутили радянських слідчих. Вони не зуміли досягнути бажаного результату – страху, покаяння чи зради своїх переконань і дій від тодішнього радянського підсудного – в’язня Христа ради. З іншого боку, стійкість, мужність і відвага Ісповідника віри донині дають кожному з нас взірець, певну наснагу у відстоюванні правди, справедливості та людської гідності. Вони, безумовно, завжди хвилюватимуть наші серця, думки і стануть добрими помічниками у повсякденному житті. І це нині вельми важливо!
За матеріалами книги «Патріарх Йосиф Сліпий у документах радянських органів державної безпеки 1939-1987». ( –Т. II. – К.: ПП Сергійчук М. І., 2012. –480 с.).
Оксана Боруцька, спеціально для «Вголосу».
ІА "Вголос": НОВИНИ