[media=28219,28221,28223,28225,28226,28227,28229,28231,28233,28234,28235,28237,28238,28239,28241,28242,28243,28245,28247,28248,28250,28252,28253,28254,28256,28257,28258,28259,28260,28262,28263,28264,28266,28267,28268,28270,28271,28272]
Мітинг Правиці у Львові, приурочений дню захисту дитини, залучив до своїх стихійних лав море проплачених студіків, женщін бальзаковского вєка, тонни бабусь і дідусь, українське телебачення і казино "Шанс". Шо про це все думав Тарас Шевченко – невідомо. Завбачливі і сцикунні нащадки Кобзаря забабахали йому монументік, не дай боже, Тарас щось скаже не те. Хрущі мають цвісти над вишнями, а дівчата співати. Богу – богове, тьолкам – кесареве.
Аж занадто стрункі ряди мітингуючих. Піонэри і вагоновожаті роздають маленьким жовтеняткам футболки та інше мітингувальне спорядження. Студіки прикривають свої фейси від фоткання. Любі друзі, як що ви прийшли сюди за сердечними переконаннями, то чого ховаєте очі під бейсболками?
На 1-й сходинці мітингу виводить свої патріотично-пафосно-тупі арії пілотка Софія Федина. На тлі її шедеврального співу, Остап і Зіновій Гучко – супер-пупер-мега-стари. Вона розмахує руками та всіма іншими легкодоступними руху частинами свого тіла, намагається показати якісь емоції і теде, але окрім пластмасового сентименту з парафії ляльки Барбі та її дружбана Кена, з цератового екстазу Федини нічого доброго не вилітає.
Вузькоконтекстний і мало кому, насправді, зрозумілий вислів апостола Павла: "непристойно бо жінці говорити в Церкві" (1 Кор. 14,35) у її випадку не буде метанаративом і тому, може сміливо вживатись на позначення її карикатурного кордебалету.
Карикатурним на цьому мітингу було усе. Букет квітів, які якась завчена дівчинка, як собачка Павлова, принесла горе-співачці. Прохід Костенка і Тарасюка крізь шеренги мітингуючих, які розступились, акі море єгипетське, і консервативні мойсеї в нарцисованому самоспогляданні вийшли до народу, талкнуть рєчь.
Виконання поезії Шевченка, гімн України, на який усі механічно-шарнірно потягнули руки до серця. Палаючі очі, зенітні погляди на небо. Коли ж буде потрібно покласти і тіло, і душу, всі тихенько розбіжаться по своїм крайнім хатам і позалазять жінкам під спідниці та чоловікам в штани. Дрібні гризуни постпомаранчевого періоду.
Тарасюк розпрягає про свою богомвибраність, високоморальність і доцільність щоденного миття рук. Десь вже таке чули. І бачили. Той ж прохід крізь єгипетське море. Такий піар-лабіринтик не раз використовувала Юлька, Ющ, який йшов президенти і навіть рівненський партійний месія Юра Луценко. Немає нічого нового під сонцем. Це мали б знати побожні і щоденночитаючі Біблію галичани і високоповажні гості п'ємонтської столиці.
Дивно, що не було священиків і семінаристів. Не зійшлись в ціні?
Яковина почав щось гнати про Тайвань. Який на фіг Тайвань? Шо ти гониш, чувак? На вас ці бабці такими очима дивляться, що краще вдавитись, ніж пороти всяку фігню. Але це проблема цих бабусь. Їм завжди потрібно у щось вірити. В партію, в Церкву, в передвиборних месій. Це проблема політиків, в яких вже нічого не стоїть і які стрижуть купони, з покоління, якому ще лишось жити максимум 10-15 років. А далі що? Далі – потоп.
Костенку нудно. Він в шоці від Яковини. В нього з ним тьоркі навколо екзистенціального осмислення 2-ї частини фільму "Матриця". Костенко прийшов з папірцями. Месії не ходять з папірцями. Читайте Гітлера і слухайте Геббельса, і все буде окей, оратори хрєнови.
Тарасюк робить миле обличчя. Любляче обличчя слуги народу Божого. Миле і просвітлене обличчя натреноване на довгій дипломатичній кар'єрі. Патьоки рожевого сиропу шльопаються з навколишніх дерев. В повітрі відчувається запах трави (РЕАЛЬНИЙ ФАКТ).
Карикатура триває. Люди стоять. Ще Костенко має вилізти на пальму еволюційної доповіді. Але в Коперніка тиждень німецького кіно. Треба йти. Фільм і справді був класний. І це краще, ніж слухати, фоткати і бачити цей шизофренічний заплив на довгі відстані в центрі Львова в день захисту дітей.
ІА "Вголос": НОВИНИ