Якби татаро-монголи у 1241 році не спалили Звенигород, то й Львова могло б й не бути.
Зараз мало хто знає про одне з найбільших міст західної України середніх віків – столицю Звенигородського князівства. Перша літописна згадка про нього датується 1086 роком, тобто на 200 років раніше, ніж згадували про Львів.
Саме тут будувалися перші на території західної України білокам’яні церви та палац. Саме звідси походять три найдавніші писемні документи державного архівного фонду України – берестяні грамоти. Одна з них чудово збережена і дає зразок письма та мови ХІІ століття.
Про це «Вголосу» повідомила директорка історико-культурного заповідника «Древній Звенигород» Наталя Войцещук.
Хто зможе відтворити звенигородську гуслю?
У сімдесятих роках минулого століття, з нагоди першої згадки про Звенигород, місцеві мешканці вирішили створити власний музей. Зараз цей музей став частиною історико-культурного заповідника «Древній Звенигород», який створили минулого року.
Але тільки цього року заповідник почав приймати відвідувачів. Одночасно в музеї можуть прийняти 50 осіб. Квиток коштує 25 гривень
Дослідження на території Звенигорода розпочалися понад сто років тому. І зараз в експозиції музею - сотні артефактів: предмети побуту, зброя, прикраси, релігійні речі, яким майже тисяча років.
До прикладу, тут є музичний інструмент семиструнна гусля.
«Це єдина гусля, знайдена в Україні. Кілька гусель ми знаємо з Новгорода. Але семиструнна гусля на території колишньої Київської держави виявлена тільки у Звенигороді», - каже Наталя Войцещук.
За її словами, коли працівники музею зуміли відтворити гру на гуслі та демонстрували цю музику невтаємниченим особам, то перша реакцію людей була: а що то за балалайка грає. Науковиця стверджує, що гусля є попередницею всім відомої балалайки. Нещодавно працівники музею звернулися з проханням до львівського майстра-лірника Гордія Старуха з проханням створити копію звенигородської гуслі. Як що він погодиться, то зможемо дізнатися як звучав цей інструмент тисячу років тому.
Також артефакти свідчать, що місто було багате й заможне. Будинки були гарними, двоповерховими та мали вікна.
Мушля святого Якова та замок-домовичок
Мешканці були християнами. Тут розкопали та законсервували кілька церков. А на людських городах, де ростуть бурячки та кукурудза, стоять кам'яні хрести, поставлені на місці давніх, спалених церков.
Також про християнську віру свідчить і мушля святого Якова, яка експонується у музеї. Її можна здобути тільки у місті Сантьяго-де-Компостела в Іспанії. І у середні віки паломники йшли поклонитися до могили святого Якова. Тільки той, хто здійснив це паломництво, міг отримати цю мушлю. Шлях в один бік тривав рік. Йшли пішки. І дозволити собі пройти його могла тільки небідна та витривала людина. Таке паломництво прирівнювалося до здійснення подвигу. І особа, яка його пройшла, потім з гордістю носила мушлю у себе на грудях.
«Єдине що я можу зауважити, що це було нетипово для наших теренів. Тому що Сантьяго-де-Компостела – це католицький центр. Але, враховуючи те, що князь Володимирко був одруженим з угорською принцесою, то тут був досить сильний вплив католицизму», - пояснює Наталя Войцещук.
Таких мушель під час розкопок знайшли аж п’ять штук.
Але водночас вірили й в язичницьких духів. Так, замикаючи хату, давні звенигородці встромляли в замок домовичка, вирізаного з дерева. Люди вірили, що він оберігає помешкання від ворогів, злодіїв, пожеж та усього лихого.
Якби не жінка, Звенигород би ворог не здолав
Сам Звенигород був недоступною фортецією, яку не міг взяти жоден ворог. Навіть у різних літописах вона згадується 15 разів саме з військовими діями. Проте у 1241 році, після того, як монголо-татари спалили Київ, вони прийшли до Звенигорода і спалили його.
«Звенигород дуже сильно оборонявся, було винищено майже 80 відсотків населення. І після того місто зійшло з історії. А через 15 років з’являється Львів. Тому інколи я кажу: «Якби монголо-татари не спалили б Звенигород, чи був би Львів?» - риторично питає директорка заповідника.
До речі, існує легенда, що татаро-монголи ніколи б не втрапили до міста, якби їм вдалося знайди зрадницю. Десь за містом, в хащах, вони знайшли хатинку, де мешкала стара-престара жінка. Ніхто не знав ані скільки їй років, ані її справжнього імені. Її хатину оминали. Всі її називали бабою Ягою та стверджували, що вона чаклунка й відьма. Саме вона за обіцяні кошти провела ворога у місто потаємною стежкою.
Коли монголо-татари знищили Звенигород, то баба Яга прийшла за обіцяною нагородою. Але вороги схопили її та втопили у болоті. Не отримала зрадниця обіцяного золота. Натомість, як розказують місцеві мешканці, її дух досі опівночі блукає на болотах. Принаймні, чи не кожен бачив оті болотяні вогники та стверджував, що це неприкаяна душа баби Яги.
А місцеві мешканці час від часу дорікають мешканцям села Гринів, що це через монголо-татари спалили Звенигород. Бо ж, ніби, зрадниця була родом з Гринева. Ну то й що, що минуло тисячу років? А люди все пам’ятають.
А побачити на власні очі та хоча б ненадовго перенестися на понад тисячу років тому можна за допомогою технології віртуальної реальності, вдягнувши VR окуляри. Це перший схожий проєкт на території України.
ІА "Вголос": НОВИНИ