Дослідженню присвячений останній випуск журналу The Journal of Indo-European Studies, її короткий опис наводиться на сайті Університету Маккуорі.
Дослідження очолив професор Ілля Чашуле (Ilija Casule) з сіднейського університету Маккуорі, який займався проблемою мови впродовж останніх двадцяти років.
Незважаючи на інтенсивні дослідження, достовірно встановити походження бурушаскі до цих пір не вдавалося. Існує гіпотеза, що зв'язує мову з гіпотетичною сино-кавказькою макросім'єю, що об'єднує деякі інші ізольовані мови, яка, однак, не є загальновизнаною. За іншою версією, бурушаскі пов'язаний з єнісейськими мовами, єдиний представник яких - кетська мова, зберігся до наших днів.
Австралійський дослідник аргументує, що лексико-граматичний аналіз мови говорить на користь її індоєвропейського походження. За його словами, предки носіїв прийшли на північ Пакистану з давньої Фрігії, і найбільш близьким родичем бурушаскі є фрігійська мова, яка входить до палеобалканску групу. Побічно цю гіпотезу підтверджують і перекази бурішів, які вважають себе нащадками Олександра Македонського.
У прес-релізі університету стверджується, що з аргументами Чашуле на користь індоєвропейського походження бурушаскі погодилася велика кількість відомих лінгвістів.
Зараз індоєвропейська сім'я мов є найпоширенішою в світі. На мовами цієї групи говорять 2,5 мільярда чоловік. Гіпотетичний праіндоєвропейської мови, поділені на всі мови сім'ї, досить добре вивчений лінгвістами. Згідно курганної гіпотезі, що зв'язує археологічні та лінгвістичні дані, носії індоєвропейських мов розселилися по світу з причорноморських степів. У генетичному плані нащадкам протоіндоєвропейців зіставляють високу частоту гаплогрупи R1a1.
Джерело: Lenta.ru
ІА "Вголос": НОВИНИ