Мама чотирьох дітей прихистила ще сімох

«Я сама була багатодітною мамою, у мене було четверо дітей, була успішною, і після розлучення з чоловіком планувала еміграцію в Канаду. Та один зимовий вечір змінив все моє життя», - ділиться спогадами Марія.

У пані Марії була племінниця, яка мала шестеро дітей. Попри багатодітність, материнство давалось їй важко – вона зловживала алкоголем. Остання дитина у неї народилась передчасно з маленькою вагою.

«Знали б ви, в які умови вони забирали цю дитину. Стара квартира, площею 20 квадратних  метрів, у якій жили тато, мама та шестеро дітей. Умови були поганими», - говорить Марія. У той вечір жінка вирішила провідати племінницю і залишилась з її дітьми назавжди. Мама малечі пішла увечері з дому і до наступного дня не поверталась. Тато теж дітьми не цікавився.

Марія звернулась в управління «Служба у справах дітей», побачивши, що діти не можуть перебувати з батьками в таких умовах, і прийняла рішення, що забере їх у свою домівку та буде виховувати. Тоді вона вірила, що племінниця таки зміниться, і діти зростатимуть з рідною мамою.

«Я не могла зробити інакше. Достатньо було побачити тоді крихітного Захара – він був як кошеня. І ці дітки до мене горнулись, усі такі малі, голодні. Я без роздумів забрала їх до себе, в домівку, де було четверо моїх дітей. Мої діти і стали тоді для мене найбільшою опорою та підтримкою. Шість років ми жили разом у трикімнатній  квартирі. Згодом, коли мої діти виросли, ми з малечею переїхали у маленьку квартирку», - каже жінка.

Марія Скутарь каже, що період зростання дітей був дуже важким. Адже через неналежні умови та недогляд у дитинстві, усі шестеро мали проблеми із здоров’ям та потребували лікування, реабілітації і регулярних відвідин лікарів. У невеличкій квартирі вони зростали, грались та навчались. І тут життя подарувало їм ще й Софію - наймолодшу дівчинку.

«Племінниця народила знову. Півроку Софійка жила з нею, проте потім дитину забрали у дитячий будинок, і мені довелось докласти чимало зусиль, сліз та нервів, щоб і вона була з нами, щоб зростала з братами та сестрами. Я тоді не думала, чи впораюсь, я думала про ту дитину», - каже жінка.

Вирішити питання житла пані Марії допомогла Львівська міська рада, створивши дитячий будинок сімейного типу, де пані Марія стала мамою-вихователькою своїм племінникам. Велика родина переїхала у простору дворівневу квартиру, яку надало місто, і життя змінилося.

«У дітей світлі просторі кімнати, у мене власна окрема спальня, у нас стільки місця. Ми коли переїхали у такий простір з маленької квартири, життя стало іншим. Діти підросли, стало легше, і коли я озираюсь назад – не вірю, що ми все це пройшли та пережили», - каже мама-вихователька.

У побуті діти допомагають мамі-виховательці в усьому. Родина дуже гостинна, люблять готувати і частувати тих, хто приходить в гості.

«Готую постійно свіжу їжу, дбаю, щоб вона була корисною. Вони чудові діти, я щодня вдячна за те, що вони в мене є. Попри весь той біль, який їм довелось прожити поруч з рідною мамою, вони не озлобились, не стали жорстокими, як це буває», - каже жінка.

Про маму-виховательку розповідає найстарший з дітей – Мар’ян, якому уже 20. Він – студент, у майбутньому планує зайнятись фермерством.

«В мене немає ні злоби, ні агресії щодо рідної мами. Вдячний, що вона дала нам життя. Проте моя справжня мама – Марія, вона для нас усіх – цілий світ, це неймовірна людина, і ми усі будемо їй вдячними за те, що вона для нас зробила, за дитинство та любов, які вона нам подарувала», - каже хлопець.

«Я вдячна управлінню «Служба у справах дітей» за сприяння, адже тепер ми живемо у такій чудовій та світлій квартирі. В нас з ними чудові відносини, завжди підкажуть, порадять. Щасливі, що в нас є така служба, – каже Марія Скутарь. - Знаєте, якщо б повернути час назад, знаючи, які труднощі мені з дітьми доведеться долати, я б не змінила нічого – все б зробила так само, адже найбільше у світі щастя – це обійми та усмішки моїх дітей. Хочу, щоб у них гарно склалось життя, зі своєї сторони роблю для цього усе можливе».