Наталя Шуль та Вікторія Король між собою не знайомі та ніколи не зустрічалися. Але спільне у них є: обидві - військовослужбовиці і вміють дуже багато. До прикладу, впевнено володіють вогнепальною зброєю, можуть також приготувати обід на цілу роту солдат.
Львівська «солдат Джей»
Вікторії Король зараз 26 років. Свій перший контракт вона підписала коли їй виповнилося 19 років, у лютому 2015 року. Ми пам’ятаємо ту зиму початку 2015 року – жорстокі та запеклі бої за Донецький аеропорт та Дебальцеве. І це не тільки не відлякало дівчину, а, навпаки, підштовхнуло до підписання контракту.
«Мій батько військовослужбовець, старший офіцер. Мені завжди подобалася і зброя, і техніка, і дисципліна. Мене це приворожує», - зізнається дівчина.Зараз дівчина має звання старшого солдата та обіймає посаду старшого стрільця групи охорони та конвоювання військової служби правопорядку у Збройних силах України Західного територіального управління. А тоді, у 2015, її намагалися всіляко огородити від важких солдатських буднів. І у зоні АТО довірили почесну місію – бути кухарем. Вікторія не заперечувала. Навпаки, це їй страшенно сподобалося.
«Хлопці ходили у наряди, а ми з ще однією жінкою готували їсти. На вулиці, на відкритому вогні, у казанах. Я вчилася готувати з азів», - каже Вікторія Король.Водночас натхненно вивчала військову справу. І перший свій постріл зробила з ручного протитанкового гранатомета. Реакція після пострілу була: хочу ще! Зараз майстерно володіє пістолетом, автоматом, рукопашним боєм та знаннями з тактичної медицини. Дуже багато товаришів по службі опинялися на лопатках на матах через Віку. Ображалися, звісно. Але доводилося визнавати, що дівчина таки є кращою у багатьох дисциплінах.
Вона володіє щей навичками тілоохоронця, може охороняти віп-персон.
«Якщо я доштукую свої навички, то зможу охороняти, до прикладу, міністра Канади чи Литви», - говорить старший солдат.А поки її туди не запросили, Вікторія ходить в наряди та охороняє спокій мирних мешканців, зокрема і у Львові. Цікаво, що наряди було суто жіночі – сержант і два солдати. Патрулювати доводилося залізничний вокзал у Львові. У 2015-2016 роках залізницею користувалося багато військових. Коли бачили суто жіночий патруль військової служби правопорядку, то дивувалися й усміхалися. Усмішка зникала у порушника, коли розумів, що дівчат компліментами не задобриш, за порушення доведеться відповідати. На щастя, агресивних нетверезих не траплялося.
Звісно, дівчина зізнається, що отримувала безмежну увагу від чоловіків-військовослужбовців. Проте жодному з них не відповіла взаємністю. З часом вони зрозуміли, що Вікторія – це дуже хороший друг, якого втрачати не варто. Тепер приходять, аби поговорити та отримати пораду, яку не дасть жоден чоловік. До прикладу, цікавляться що дарувати дівчатам, або як себе поводити, коли кохана ображається.
Наступного тижня Вікторія у складі литовсько-польсько-української бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького візьме участь у міжнародних військових навчаннях «Три мечі». Ці навчання вперше пройдуть на Львівщині у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
До навчання залучені військові з України, Польщі, Литви та США. Вікторія посилено вивчає англійську мову та займається своєю фізичною підготовкою. До слова, вона єдина дівчина в українській роті серед 34 чоловіків.
З волонтерів – у сержанти бойового батальйону
Сержант Наталя Шуль служить у батальйоні поліції особливого призначення «Львів» з 2019 року. Вона ніколи навіть уявити собі не могла, що візьме зброю до рук. Але у 2014 році разом з чоловіком та сином почали волонтерити, їздити на передову, допомагали медикам евакуйовувати поранених. Жінка чесно зізнається, що якби не війна, то ніколи б не подумала про те, аби підписати контракт з бойовим батальйоном.
«Ми не воювали, ми були волонтерами. Але тепер я розумію бійців, які повертаються знов на війну. Якась частина мене залишилася там. Мені вже тут було некомфортно. В зоні АТО я була своя серед своїх», - каже Наталя.У 2018 році волонтери зрозуміли, що армію добре забезпечує держава і їхня допомога вже не потрібна. То ж вони повернулися додому, знайшли хорошу роботу. І, здавалось, можна жити мирним життям. Але через півроку жінка зрозуміла, що її не влаштовує таке спокійне життя. Почали шукати з яким підрозділом підписати контракт. Старі знайомі кликали у 58 окрему мотопіхотну бригаду імені Івана Виговського. Кликав і покійний нині комбат батальйону поліції особливого призначення «Луганськ-1» Сергій Губанов. Але довелося відмовитися, бо вдома, у Львівській області, були старенькі батьки.
«І тут мій чоловік щось відкрив ноутбук і каже: «Я документи подаю у батальйон «Львів». Я відразу і свій паспорт витягую, аби й собі документи туди подати. А він мені: «Ти не підеш, ти будеш вдома з батьками сидіти»,- згадує Наталя, як вона поставила умову: або вдвох підписують контракт, або жоден.За її словами, про батальйон «Львів» вона чула багато, він на той час вже обріс легендами. І піти туди служити виявилося найкращою ідеєю. То ж Наталя, на рівні з чоловіками, пішла навчатися вогневій, тактичній та домедичній підготовці. На той момент їй було 45 років. Зброю вона востаннє тримала в руках у школі. Зараз чудово стріляє з пістолета Макарова та автомата Калашникова.
Сержант Наталя Шуль ходить в добові наряди, стоїть на блокпостах, займається охороною громадського порядку, ловить злочинців. Попередньої ротації затримала кількох наркоторговців-закладчиків.
Жінка зізнається, що легко може надавати будь-якому чоловікові поза вуха. Силу доводилося застосовувати під час волонтерської роботи, коли деякі військовослужбовці поводилися неадекватно.
«Якби у мене був інший характер, м’якший, то я б не відважилася їздити на схід як волонтер, і не пішла би зараз в батальйон», - каже Наталя.Нагадаємо, як уже повідомляв «Вголос», скоро Наталя Шуль разом зі своїм бойовим котом Тимком поїде на ротацію в зону ООС.
ІА "Вголос": НОВИНИ