Ця подія привернула увагу усієї світової спільноти. Олег Сенцов, моряки та інші в’язні прибули на рідну землю, проте українська сторона була вимушена звільнити Володимира Цемаха – фігуранта справи збитого боїнга рейсу MH-17. Через це низка країн засудила такі дії України.
У мережі розгорнулись суперечки щодо того, чи вигідний такий обмін, завдяки кому він відбувся і хто у результаті виграв і програв від цього.
То чому Путін погодився на обмін, завдяки кому це сталось і які будуть подальші кроки Зеленського і Москви? Про це ІА «Вголос» запитало у директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Бали, політолога Кирила Сазонова та політтехнолога Тараса Загороднього.
Завдяки кому обмін став можливим?
Віталій Бала:
Я думаю, що насправді це питання є некоректним. Якщо взяти Олега Сенцова, то ми бачимо, що впродовж багатьох років світова спільнота вимагала його звільнення. У тій самій Великій сімці постійно звучало це питання. Якщо говорити про 24-х моряків, то було рішення міжнародного морського трибуналу, згідно з яким Росія мала їх повернути без будь-яких умов.
Зараз часто ведуться розмови, що Зеленський працює за ізраїльським сценарієм, коли за життя одного полоненого громадянина Ізраїлю влада віддала понад дві тисячі полоненихЗараз часто ведуться розмови, що Зеленський працює за ізраїльським сценарієм, коли за життя одного полоненого громадянина Ізраїлю влада віддала понад дві тисячі полонених. Проте за великим рахунком у цій ситуації остаточне рішення приймає Путін.
З іншого боку, якби українська влада не мала тих полонених для обміну, то нічого б не відбулось. Для мене дуже дивно, що багато російських експертів і політологів зараз відзначають вклад Медведчука у цей обмін. Він не мав у себе на дачі полонених російських військових, щоб їх обміняти на наших, це було в компетенції всієї держави і президента. Впродовж багатьох років відбувались перемовини про звільнення полонених, це не просто забаганка конкретного політика.
Наразі ми ще не знаємо ціну, яку нам доведеться фактично заплатити за цей обмін. Ми не розуміємо наслідків цього обміну, бо для України і Росії вони будуть різними. З гуманітарного погляду це, звісно, дуже велика перемога, що наші військові повернулись до своїх сімей, але тут не все так однозначно. Зараз треба порадіти за звільнених бранців Кремля і починати думати, як нам мінімізувати можливі негативні наслідки, адже Москва досі вимагає введення особливого статусу на Донбасі, намагається сприяти федералізації України і не планує повертати нам Крим.
Кирило Сазонов:
Не можна стверджувати, що обмін став можливий завдяки комусь одному. Підготовка до обміну тривала дуже довго. Можна подякувати всім, починаючи із працівників СБУ і групи воєнної розвідки, яка викрала Цемаха з окупованої території. Це, до речі, вартувало нам одного загиблого воїна, а ще один був поранений і в результаті втратив ногу.
Вклад дипломатів і президентів і усіх військових теж немалий, тобто це спільна перемога. Дуже багато зусиль було зроблено із усіх сторін, і ми також розуміємо, що в умовах обміну ключовою була згода Москви. РФ просто так на обмін не йшла вже понад два роки.
Тарас Загородній:
Відбулась легітимізація Володимира Зеленського як президента УкраїниЗнаючи, як будується політика, я думаю, що багато факторів грали роль у цьому обміні. Досить болісні питання були підняті для Російської Федерації, оскільки Олег Сенцов був засуджений як терорист і, навіть більше, був визнаний як російський громадянин. Це означає, що де-факто Росія передала Україні свого громадянина.
Що стосується моряків, то РФ мала вибір: або вони віддають їх Україні, або на них накладають нові санкції згідно з рішенням міжнародного суду. Це був головний фактор, який тиснув на Москву.
Серед інших факторів можна зазначити бажання Зеленського показати власну спроможність бути на рівні з Путіним. Завдяки цьому обміну відбулась легітимізація Володимира Зеленського як президента України.
Ключові питання зараз – це що ми віддали натомість, що ми побачимо далі і як на це відреагують наші міжнародні партнери. Ми вже бачимо, що Австралія і Нідерланди доволі негативно сприйняли той факт, що Росії видали фігуранта у справі збитого боїнга MH-17.
Чому Путін погодився на обмін полоненими?
Віталій Бала:
Світова спільнота, безумовно, тиснула. Питання звільнення моряків, наприклад, завжди стояло гостро у Євросоюзі. Їх мали звільнити, як я вже казав. Тому цим обміном Путін зумів зберегти власне обличчя перед своїми громадянами, включивши моряків до цього списку. Простіше кажучи, він не виконав умов міжнародного морського трибуналу.
Кирило Сазонов:
Це ключове питання, на яке повинні знайти відповіді наші дипломати. Для РФ, з одного боку, було дуже важливим звільнити Цемаха, який є, мабуть, єдиним доступним свідком у справі боїнга MH-17. По-друге, Путін хотів продемонструвати заходу свою готовність до компромісів і на цій основі просити пом’якшення санкцій. Це було однією з умов повернення Росії права голосу в ПАРЄ. Третій фактор – це рішення Морського трибуналу ООН, в подальшому в РФ могли виникнути серйозні неприємності у разі відмови від повернення наших моряків. А так, на формальних умовах, Москва виконала рішення трибуналу. І головне – це плани Кремля на розвиток якогось мирного плану, яким РФ зможе добиватись від України політичного уступання. Це і Донбас з особливим статусом, і амністія бойовикам, і вода в Крим.
Тарас Загородній:
Моряків, як я вже сказав, Росія віддала, бо вже з наступного тижня мали бути нові санкції для Росії, якщо б вона цього не зробила. Санкції – це заборона проходження усіх російських суден у всіх морських портах світу, а це справа на мільярди доларів.
Путін, я впевнений, веде якусь гру на багатьох рівнях для того, аби завершити війну на умовах Росії. Чи вдасться Зеленському виплутатись із цієї ситуації – подивимось.
Чи є тепер майбутнє у Мінських домовленостей?
Віталій Бала:
Тепер усі «заспівали» про Мінські угодиТепер усі «заспівали» про те, що треба виконувати Мінські угоди. Європа зацікавлена в цьому у першу чергу, оскільки хоче повністю відновити торгівлю з Росією. Тут зовсім не йдеться про інтереси України: якщо в Європі всюди буде мир, хоч і невигідний для нас, це буде вигідно країнам Європейського Союзу. Тоді вони зможуть зі спокійним серцем зняти всі санкції із Росії.
США, у свою чергу, є антиглобалістами, тому для них Москва є інструментом боротьби проти Німеччини, Франції та інших європейських країн. Трампу вигідно, щоб Росія повернулась до G-8.
Кирило Сазонов:
Мінський формат давно мертвий. Він був укладений багато років тому, все відтоді змінилось. В цьому випадку він не може розвиватись. Філіал Росії у вигляді регіону України із особливим статусом не влаштовує Київ. Повне звільнення Донбасу і повернення його у політичне поле України не влаштовує Кремль. А довкола цього Мінські домовленості побудовані, тобто вони не відповідають дійсності і сьогоднішньому дню.
Які кроки будуть наступними для Зеленського і Путіна?
Віталій Бала:
З Путіним все зрозуміло: вони вже зробили заяви, що курс Росії спрямований на Нормандський формат. Вони зацікавлені у виборах на окупованих територіях України, особливому статусі Донбасу і збереженні Криму у складі РФ.
Як буде поводитись українська влада, я, на жаль, відповісти не можу. Я не бачу жодної стратегії чи плану на майбутнє у цих питаннях.
Кирило Сазонов:
Поки що ми бачимо, що Україна не пропонує жодних сценаріїв чи планів із ведення переговорів, тому ми зараз граємо за чужими правилами, які нам нав’язують. Москва буде вимагати і добиватись за допомогою Франції та Німеччини того, щоб Україна йшла на політичні уступання. Як я вже казав, це амністія бойовикам, особливий статус і проведення виборів на території окупованого Донбасу та фінансування цього регіону за кошт України, це головне завдання для них.
Тарас Загородній:
І Зеленський, і Путін вже оголосили, що вони готові до розведення військ. Питання полягає лише в тому, наскільки це буде ефективно, бо обстріли, як були, так і є. Ніякого перемир’я де-факто немає, наші хлопці надалі там гинуть і заплющувати очі на те, що відбувається на лінії зіткнення, не можна. Не робиться нічого такого, щоб ми могли сказати, що Росія пішла на поступки. РФ чітко і ясно виконує свою програму, яку вона давно оголосила.
Грубо кажучи, зараз будуть намагання розводити війська, але наскільки це буде ефективно – відкрите питання.
Роман Гурський, ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ