Прагнення екс-президента Порошенка стати лідером опозиції грає на руку владі та є вагомою перешкодою для масових та успішних антивладних акцій протесту.
Зелений страх
Владна команда президента Зеленського усвідомлює, що здобула владу завдяки ситуативному збігу обставин та протестному голосуванню виборців, і вже відчуває непевний грунт під ногами. Політичний курс Зеленського не надто подобається активній частині громадянського суспільства, націонал-патріотичним силам та політикам, яка активно прагнуть реваншу, і всі ці сили готові виходити на вуличні акції протесту проти президента.
Поразки влади на дипломатичній міжнародній арені, згода на капітуляційні кроки, підписання так званої формули Штайнмаєра, на мітинг протесту проти якої вийшло понад 10 тисяч громадян, що стало найбільшою акцією від часів Революції гідності. Чи не вперше від весни 2014 року, влада зіткнулася з протестом на рівні регіонів, коли наміри влади втілити сумнозвісну формулу засудили Львівська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська, Херсонська та Сумська обласні ради. Влада до того ж, зіткнулася з першими ластівками непокори ветеранів-добровольців, як реакцію на рішення президента відводити війська. Деякі громадяни всерйоз говорять про третій Майдан і, в разі переходу владою червоних ліній, готуються виходити на вулиці й скидати Зеленського.
Розуміючи потенційні загрози, Зе-команда намагається каналізувати протестні настрої та початково їх дискредитувати, пов'язуючи все суспільне невдоволення з політичними метастазами реваншистської діяльності екс-президента Порошенка. Варто патріотичним силам вийти на мітинг, як чиновники з оточення Зеленського вже називають його проплаченим Порошенком, який знову рветься до влади чи навіть готує путч. Недоліки та провали своєї роботи, одіозні урядові призначення, зокрема такі, як залишення Арсена Авакова на посаді міністра МВС, Зе-команда підміняє загрозами повернення Порошенка. Подібним чином, у антиутопічному романі Джорджа Орвелла «Колгосп тварин», свині, які захопили владу на фермі та підгребли під себе найсмачнішу їжу та всі ресурси, залякували розчарованих їх поведінкою тварин, поверненням старого власника.
Опудало Порошенка
Пов'язуючи з Порошенком всі антивладні акції протесту, Зе-команда, де-факто, використовує одіозний образ екс-президента як опудало, яким лякає своїх виборців, які якраз голосували проти корумпованого режиму. Громадян переконують, що будь-які мітинги проти влади завершаться перемогою корумпованого шоколадного олігарха, який знову на народних плечах зійде в президентське крісло. Це «опудало Порошенка» повинно по-перше, нівелювати в українців бажання взагалі протестувати проти влади. А по-друге, - будь-яку акцію зобразити проплаченим збіговиськом порохоботів та їхніх корисних ідіотів. Пересічний глядач ТСН, 95-кварталу чи блогів провокатора Дубінського неодмінно дійде саме до такої думки і не вийде на майдан, навіть, якщо діяльність влади почала відверто розчаровувати. Антирейтинг екс-президента та його одіозного оточення настільки великий, що будь-які акції з Порошенком вже відвертатимуть від себе частину адекватних, тверезих громадян.
Саме тому, навіть фейсбучні прояви суспільного невдоволення непродуманими діями команди Зеленського, влада виставляє як «ностальгію порохоботів». До прикладу, коли «лисий» з 95 кварталу організував національний хор ім. Верьовки для виконання глузливої пісні над екс-главою НБУ Валерією Гонтарєвою, суспільство обурилося саме, цілком можливо, адмінресурсним залученням державного хору в брудних політичних кампаніях. А зовсім не насмішками над одіозною соратницею Порошенка, яка не лише відібрала Приватбанк в олігарха Коломойського, але й призвела до межі зубожіння мільйони українців. Однак представники влади поспішили заявити, що кожен, кому не сподобалася їхня пародія, є прихильниками Гонтарєвої. Влада навішує ганебний ярлик «порохоботів» на всіх, хто з нею не згодний.
Токсичний Порох
Проблемним моментом є те, що дискредитований Порошенко досі не полишає спроб повернутися у президентське кріслоПроблемним моментом для українського громадянського суспільства та патріотичних сил, є те, що дискредитований і відкинутий суспільством Порошенко, досі не полишає спроб повернутися у президентське крісло. Петро Олексійович є найактивнішим серед колишніх президентів країни, і якщо його попередники зазвичай, після відставки йшли на політичну пенсію писати мемуари, то Порошенко продовжує активну боротьбу за владу.
В соцмережах та багатотисячних групах у «Facebook» з вражаючою частотою з'являються не надто природні для електоральних настроїв дописи про те, як виявляється, добре українці жили за Порошенка, як він зміцнив армію, як нас «підтримував Захід». Фрази та меми в стилі, «за Порошенка Росія не поверталася до ПАРЄ», чи «за Пороха військовий парад був дійсно гідним, а не те, що при Зеленському». Хвилі подібного хайпу є явно проплаченою рекламою оновленої ферми порохоботів, адже в суспільстві ніхто насправді не встиг так засумувати за корумпованим шоколадним олігархом.
Очевидно, що екс-президент витрачає немалі гроші на відбілювання свого іміджу та масовану рекламу в соцмережах. Можливо, це робиться задля збільшення народної підтримки Порошенка на випадок порушення владою кримінальної справи проти екс-президента. А можливо, це нова хвиля реваншистської виборчої кампанії, яка покликана змінити негативний анти рейтинг Порошенка, спекулюючи на короткочасній електоральній пам'яті українського виборця. Порошенко, очевидно, всерйоз прагне взяти на себе роль лідера опозиції, який має очолити країну після відставки чи падіння Зеленського.
Однак прагнення Порошенка повернутися у велику політику якраз і перешкоджає всім антивладним патріотичним акціям проти капітуляції та небезпечних «мирних» ініціатив влади, таких, як відведення військ. Екс-гарант не хоче усвідомити, що йому не варто своєю присутністю дискредитовувати патріотичні народні ініціативи, а тим більше – намагатися очолити їх. Саме його присутність відштовхуватиме величезну частину втомлених від корумпованої влади українців.
Але серед опозиційних сил в Порошенка наразі найбільше грошей та потрібних зв'язків, тож посунути його патріотичним та демократичним силам наразі складно. Особливо, якщо врахувати, що через недовгий час перебування Зеленського при владі, критичної маси невдоволених в країні поки що не назбиралося. Зеленський ще наразі не встиг здійснити політичних помилок, які б обурили навіть тих, хто не дивиться новин та не цікавиться політикою. Будь-який майдан буде ефективним лише тоді, коли до підтримки революції долучаться мільйони, і насамперед – представники середнього класу, підприємці і особливо еліти.
Зрештою, в суспільстві поки що не з'явилися опозиційні лідери загальнонаціонального масштабу, які могли б стати головними конкурентами Зеленського. Святослав Вакарчук продемонстрував слабкість на некомпетентність, а його парламентська бездіяльність не виправдовує сподівань виборців. Водночас націоналістичні сили продовжує активно розколювати Порошенко, який наполегливо намагається підгребти під себе націоналістичний електорат, особливо в Галичині. Новоспечений російськомовний в побуті «націонал-патріот» Порошенко, в якого тривалий час на подвір'ї стояла каплиця Московського патріархату, почав зображати себе головним державником. Саме Порошенко сьогодні стоїть на заваді виникнення дієвих опозиційних сил та лідерів, які здатні запобігти капітуляції країни і забезпечити мирну та демократичну зміну влади.
Небажання екс-президента вгамувати свої особисті політичні амбіції та поступитися місцем новим, не дискредитованим лідерам та патріотам, не лише перешкоджає об'єднанню та перемозі патріотичних сил, але й грає на руку владі, яка «опудалом Порошенка» відлякує від протестів всіх адекватних українців.
Валерій Майданюк, політолог
ІА "Вголос": НОВИНИ