Журналіст «Вголосу» піднялася таємними сходами під стелю храму, де на власні очі побачила, як триває рятувальний процес пам’ятки архітектури.
Реставрація – процес делікатний
Неймовірна краса і велич Гарнізонного храму, розташованого в центральній частині міста, вражають кожного перехожого. Однак фрески й тиньк усередині історичної пам’ятки з часом зазнали руйнування. Через пошкоджений дах волога зіпсувала давні розписи, і нині більшість із них, особливо в частині склепіння, втратила первісний вигляд.
Щоправда, 2010 року дах храму залатали і стару черепицю замінили на нову, що й дало тепер можливість реставраторам узатися до роботи. Разом з цим, як говорить душпастир храму, отець Тарас Михальчук, вирішили фінансове питання. Міністерство культури національної спадщини Польщі та обласна адміністрація Малопольського воєводства виділили 1 млн 200 тис. грн, які мають покрити витрати на рятувальні консерваційні роботи.
«Два роки тому спільно з поляками ми їздили до Бельгії, де представили проблематику нашого храму і розповіли про те, що можемо назавжди втратити старовинні розписи. І нам пішли назустріч – виділили значну суму коштів. Звісно, храм та його вірні також долучилися до фінансування проекту. На пожертви парафіян і доброчинців було взято в оренду та змонтовано риштування висотою 25 метрів», – розповів отець Тарас. Він також додав, що у храмі готові до того, що реставраційні роботи триватимуть роками. Однак священик певен, що в цьому випадку поспішати не можна, бо реставрація – справа дуже тонка й делікатна.
Планують, що під час першого етапу реставраційних робіт, який завершиться в жовтні цього року, фахівці працюватимуть над закріпленням фресок і тиньку, що перебувають у надзвичайно аварійному стані. Згодом розпочнеться повноцінна реставрація склепіння. Цей етап стартує навесні, адже взимку температурний режим не дозволяє працювати. Загалом реставраційні роботи триватимуть близько 3-х років: усе залежатиме від стану окремих ділянок стінопису. Ймовірно, деякі його частини доведеться лише законсервувати, тобто зупинити процес руйнування, а деякі – відтворити наново.
«Квіти» під аркою
Технічну реставрацію малюнків на площі близько 325 метрів квадратних виконуватимуть 10 реставраторів із України та Польщі. За словами Василя Карпіва, який п’ять останніх років присвятив роботі в Хрестовоздвиженському кафедральному греко-католицькому соборі в Ужгороді, рятувати розписи – справа нелегка.
«Ось бачите ці «квіти» – так між собою реставратори називають пошкоджені елементи тиньку, що звисають зі стелі. – «Пелюстки» ледь тримаються, якщо зараз їх не приклеїти, вони просто впадуть – і цілісність малярства порушиться», – розповідає реставратор.
А взагалі таких «квітів» під аркою не один десяток. Уся стеля «квітне» буйним цвітом. Отож першочергове завдання фахівців – укріпити малярство і в такий спосіб припинити руйнування фресок. Задля цього спеціалісти використовують профілактичний папір, який по-науковому називається «бібула японська».
За словами Лесі Гануляк, яка також працює в команді, за допомогою спеціального клею на основі метило-целюлози папір спочатку обережно наклеюють на «пелюстки», які, своєю чергою, приклеюють до арки. Майстриня зазначає, що папір з дивною назвою захищає малярство від механічних пошкоджень під час процесу укріплення.
«Після того як «пелюсток», на який ми наклеїли папір, приклеївся до стелі та висох, профілактику обережно знімаємо. І так, крок за кроком, перетворюємо «квіти» на рівненьку та гладеньку поверхню», – пояснила спеціаліст.
Таємничі схованки
Реставратор Леся Гануляк веде мене до місця під аркою, де сховано напис, датований 1933 роком. Каже, що останній раз на цій висоті працював художник-реставратор Єжи Яніш.
«Коли знаходиш такі таємничі написи, почуваєшся першовідкривачем, бо, напевно, ніхто, крім тебе, за останні кілька десятиліть сюди не заглядав. У такі моменти позитивні емоції переповнюють. І взагалі, скажу відверто, працювати у храмі затишно і приємно. Відчуваєш благодать, яка сходить з небес до кожного з нас», – запевняє дівчина.
На думку реставраторів, костел є доволі складним об’єктом для роботи, адже його багато разів перемальовували. До того ж кіптява сильно пошкодила весь живопис. Аби розчистити малюнки, фахівцям доводиться використовувати сучасні розчини на природній основі. Вони проникають глибоко всередину і поступово «відкривають» оригінальні фрески.
«Погляньте, як світиться розчищена ділянка, – звертає увагу фахівець, показуючи на стелю. – Бачите, які тут ніжні кольори? Ось таким був цей храм спочатку».
Реставрація і спорт
Робота реставратора вимагає неабияких фізичних зусиль. По-перше, спеціалістам щодня доводиться по кілька разів підніматися сходами на 25-метрову висоту і спускатися вниз. По-друге, повітря нагорі аж ніяк не свіже. Хлопці та дівчата дихають клеєм та різноманітними розчинами. До того ж під аркою душно і спекотно, бо там немає кондиціонера. А ще реставратори постійно «скачуть» по риштуванню, а це – метр уверх і метр униз, від однієї ділянки до іншої.
Окрім того, як каже спеціаліст із Кракова Барбара Кшакривська, треба постійно стежити за шкірою ніжних дівочих рук, які від штукатурки та хімічних засобів стають сухими та жорсткими. Тому більшість фахівців працює в рукавичках. Однак, як каже полька, робота надихає, тож на ці дрібні речі не звертаєш уваги.
«Я дуже зраділа, коли мій учитель Петро Болінський запросив узяти участь у роботі над цим об’єктом. Бо для мене вивчення історії мистецтва на практиці схоже на вирій, що затягує у свою історію. Плюс – бракувало фізичної роботи: сидіти по 8 годин за комп’ютером в офісі – то не моє. Тут, під дахом на висоті, ніби літаєш, як ангел», – ділиться враженнями Барбара і додає, що відчуває внутрішню гордість за те, що доля привела її в цей дивовижний храм.
Шедеври сакрального мистецтва
Окрім реставрації храмових розписів, священики зголосилися віддати на відновлення ще дві реліквії – вівтар святого Ігнатія Лойоли та вівтар святих апостолів Петра і Павла. За словами отця Тараса, кожному з них щонайменше по 200 років.
«Ми говоримо про шедеври сакрального мистецтва, про неоціненні історичні пам’ятки, які важливо зберегти, щоб вони й надалі прикрашали наш храм і слугували вірним», – зазначив душпастир і розповів про унікальні знахідки, що їх виявили фахівці, коли знімали вівтарі зі стін. Зазвичай під зображеннями є певні місця-схованки, в яких священнослужителі ховають записки, образки або ікони. Цього разу, коли знімали з бічної стіни вівтар святого Ігнатія, науковці знайшли невелику картонну коробку з металевими сердечками. Напевно, вони слугували парафіянам подякою за молитви.
Музика храму
Разом із фресками і малюванням костел єзуїтів цікавий старовинним органом, який змайстрували в далекому XVIII столітті. Нині цей музичний інструмент у занедбаному стані, але у храмі вірять, що незабаром знайдуться меценати, які допоможуть відновити орган, і церковна музика заповнить простір костелу. Цікаво, що систему механічного нагнітання повітря, що забезпечує звучання музичного інструмента, візуально не пошкоджено. Душпастир Тарас Михальчук каже, що кілька років тому один з українських фахівців музичних інструментів дослідив орган і запевнив, що його можна відновити. Однак на це необхідно 3 мільйони гривень. А нині через інфляцію у храмі не можуть назвати точну суму, потрібну для реконструкції органа, але всі вірять, що одного дня прийде людина, яка захоче допомогти врятувати інструмент.
Які ще таємні знахідки чекають на реставраторів храму в майбутньому – невідомо. Проте єдине, в чому ми можемо не сумніватися. – це те, що прізвища колективу реставраторів, які працюють нині, назавжди буде вписано в історію Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла.
Тетяна Зеленська, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ