На початку листопада ц. р. в Москві відбулася конференція, на якій були присутні міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров і представники начебто забороненої в країні організації «Талібан». Про це пише інформаційна агенція Meduza.
Кремль буцімто хоче посадити за стіл перемовин усі сторони конфлікту в Афганістані, але не може цього зробити, адже в самому Афганістані не довіряють ні Росії, ні США.
Рух «Талібан», як і раніше, входить до списку заборонених у РФ організацій, але візит його представників до Москви російська влада намагається представити як прорив та історичну подію. Напружена робота над організацією консультацій із питань Афганістану в московському форматі, для участі в яких і приїхали таліби, тривала довгі місяці. Не обійшлося і без розчарувань — в запланований термін, 4 вересня, зустріч не відбулася, зірвавшись буквально за тиждень.
І лише в листопаді все начебто вдалося: в Круглій залі московського «Президент-готелю» по праву руку від Сергія Лаврова сиділи бородаті чоловіки в тюрбанах, котрі начебто представляють офіційну афганську владу в Кабулі, а по ліву — майже такі ж, котрі буцімто репрезентують талібів. Однак назвати цю зустріч перемовинами з афганського врегулювання було б смішно.
Хоча б тому, що у виїзді представників талібів за кордон для консультацій немає нічого незвичайного, таке траплялося і раніше. 2013 року таліби були в Ірані, а цього — в Індонезії й Узбекистані.
Доводилося талібам і приймати гостей у себе — в політичному офісі організації в Досі. Туди приїжджали й американські дипломати, і різного рівня делегати з Афганістану.
Тепер, коли захід у московському форматі стався і потрапив на сторінки всіх світових ЗМІ, МЗС РФ назвало «винного» в усіх труднощах із організацією — Кабул. За заявою МЗС, через завищені вимог і «ультимативну інтонацію» президента Ашрафа Гані.
Зате зустріч стала «унікальною», стверджують у російському МЗС. Проте й не приховують, що хотіли б від свого проекту більшої віддачі.
Хоча фотографії для світових ЗМІ вийшли цілком солідними, з учасниками московської зустрічі все було не просто. Напередодні конференції (саме «конференції», але в жодному разі не «перемовин») МЗС Афганістану неодноразово наголошував, що відправлена до Москви делегація репрезентує не уряд Афганістану, а лише Вищу раду миру. А це — всього лише консультативний орган, створений для встановлення контактів із бойовиками, який не приймає політичних рішень.
Єдиним членом делегації, котрого можна назвати представником офіційного Кабулу, був посол Афганістану в Москві Абдул Каюм Кучай. Але його статус зараз — неясний. Рішення про відставку літнього дипломата (до слова, дядька президента Ашрафа Гані) вже прийняли, а заміна ще не прибула.
Москва намагалася врятувати статус конференції, запросивши на неї цілком легальних, хоча й опозиційних афганських політиків: екс-президента Хаміда Карзая (член путінського клубу «Валдай», котрий постійно стовбичить на конференціях у Москві й Астані), радника з національної безпеки Ханіфа Атмара, котрий нещодавно пішов у відставку, а також представників національних громад — таджиків, узбеків і хазарійців. Вони погодилися, але Ашраф Гані «в нервовій і ультимативній формі» зажадав від російських дипломатів не кликати небажаних для нього людей.
Не менше сумнівів викликає і те, наскільки легітимною була делегація талібів, що припхалася до Москви. Це було керівництво політичного офісу організації в Досі на чолі з Шир Мухаммадом Аббасом Станікзаєм. Катарський офіс слугує «посольством» для терористичної організації, контакт із яким підтримують не лише Москва, а і Вашингтон. Однак, як показує неухильне зростання втрат американських військ в Афганістані, ця дипломатія їм не допомагає.
В ідеальному випадку врегулювання афганського конфлікту почалося б із того, що на перемовини в якусь нейтральну державу (до прикладу, в Сінгапур, де зустрічалися Дональд Трамп і Кім Чен Ин) прилетіли б міністри закордонних справ всіх сусідів Афганістану (в т. ч. Казахстану й Індії, які не мають спільного з ним кордону), а також Росії, Туреччини, Саудівської Аравії, Катару і, певна річ, США. Сам Афганістан представляв би особисто президент разом із лідерами всіх національних громад, а «Талібан» зібрав би велику делегацію з Пакистану, де були б глави всіх фракцій, як войовничих, так і не надто.
У підписаній за підсумками такої зустрічі декларації обов'язково йшлося б про виведення з країни всіх іноземних військ, проведення дочасних президентських і парламентських виборів за участю кандидатів від «Талібану». Задля збереження «демократичних принципів» можна було б зберегти квоту на частку жінок в органах влади і дозволити роботу в країні гуманітарних організацій, наприклад, Human Rights Watch.
Однак такий сценарій тому й ідеальний, що неможливий. У реальному світі Росія та США конструюють різні моделі афганського врегулювання. Але жодна з цих країн не користується довірою обох сторін конфлікту, тому результати їхніх спроб нагадують механізми, в яких бракує важливих деталей.
США справді мають великий вплив на офіційний Кабул. Але їхня серйозна розмова з талібами буде можлива лише після того, як Вашингтон надасть план повномасштабного виведення своїх військ.
Росія ж, запросивши талібів привселюдно посидіти поруч із Сергієм Лавровим, надала їм послугу. Таким чином, Москва зробила крок до їхнього міжнародного визнання як політичної сили. Але проблема в тому, що належних важелів впливу на офіційний Кабул у Москви — кіт наплакав. Крім цього, допомогти талібам позбутися американців Кремль не може.
ІА "Вголос": НОВИНИ