Походження королеви Русі-України Св. Олени [Ольги]
Наш літопис – Повість минулих літ голосить: “ 6411-го [903] Ігору привели “жону із Пскова, на ім’я Ольгу”. Далі про те, що це за місто і де воно знаходиться.
Виходить, що престолонаслідникові найбільшої держави в Європі - Русі-України, принцу Ігореві, знайшли майбутню дружину аж майже за 1000 км від Києва. Саме там вона працювала перевізницею через річку в лісі. Переповідають, що того часу у країні було аж 22 княгині. Цілком достатньо, щоб вибрати гідну дружину.
Чи псковська земля була батьківщиною нашої королеви ?
Українські вчені стверджують, що нам слід уникати існуючих трафаретів, догм, що не відповідають істині. Тоді ще Пскова та й Новгорода Великого на світі не було. Натомість, літописи Радивилівський, Троїцький і Лаврентіївський згадують м. Плесков.
Вже пізніше [XIII ст.] псковський літопис зафіксує: “Псков і Плесков то не той сам город”. Якимівський літопис додає, що король Олег змінив ім’я Олени на Ольгу, щоби ймення звучало по-варязьки [Heila - cвята].
Плиска [по-грецьки Плесков] – перша столиця Болгарії
За царя Симеона місто стало осередком національної слов’янської віри Свв. Кирила й Мефодія. Це велике місто, обведене мурами, греки, як і московити Київ – кілька разів руйнували.
З грецької назви м. Плиски-Плесков київські переписувачі, цензори літопису, не бажаючи чи навпаки, навмисне, написали: Псков. Ось і виходить, що з того болгарського “Плиска” чи ”Плесков”, а не з московського “Псков” привезли дружину Ігореві. Плиска [Плесков] була столицею Болгарії до 921-го.
Чия дочка рівноапостольна Св. Олена [Ольга] ?
Болгарський цар Борис I мав двох синів і доньку Анну. Вона вийшла заміж за болгарського князя Сондока [по-слов’янськи - Сурдика]. Згодом подружжя мало 2 синів і 5 доньок. Четверта з них називалась Олена, “гарна з лиця”[за літописом]. Власне, цю князівну Олену висватав київський володар Олег для свого сина Ігоря. Їх подружжя розглядалося як символічне скріплення болгарсько-руського союзу двох народів, держав і Церков.
Не все так склалося, як гадалося. Але наша еліта прийняла тоді Христову віру
На жаль, людське, державне і духовне життя обох спільнот склалося інакше. Олег повернувся до дохристиянської віри. Цар Симеон, як вихованець Царгороду, плекав інші мрії. Після смерті грецького імператора Олександра [913] владу замість малолітнього царевича Константина отримала регентська рада. Тим часом, Симеон подався військом на Царгород. Мета – осягнути нові землі по кордону римського цісарства. За підтримки Русі-України цар прагнув звести універсальне цісарство з федерації балканських слов’ян, Русі-України і греків. Задля цього велися перемовини із греками, мадярами та русичами. Не склалося…
- 913-го після мирної угоди Вселенський патріарх коронував царя Симеона короною грецьких царів у соборі Св. Софії; малолітній царевич вже у дорослому віці обвінчається з донькою царя Симеона; болгарський патріархат із слов’янським обрядом Свв. Кирила й Мефодія благословив Святий Престол. До речі, в усіх урочистостях брали участь королева Русі-України Олена [Ольга], її пресвітер [єпископ] Григорій, брат воєвода Малка, священики, дворянки й купці. Очевидно, що з того часу всі вони прийняли Христову віру, там, у Царгороді [913-914 рр.].
Папа Іван XIII [965-972] писав: ”Русь є християнська й має свій окремий обряд” [йдеться про кирило-мефодіївський – авт.]. Звідси й історичне значення офіційного візиту нашого високоповажного державного представництва до Царгороду. Частина руської [української] еліти прийняла хрещення.
Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ