Нашій країні «дісталося» 62-ге місце. При цьому за рік вона опустилася на п'ять позицій.
До того ж Україну у рейтингу обійшли усі сусідні країни. Росія посіла 59 місце, не кажучи вже про Білорусь (37) і Польщу (35).
А як же хвалені нашою владою реформи? Чому ж ми не стали жити краще?
Від чого ж залежить якість життя українців? Чому ми поступаємося сусідам та що потрібно для покращення ситуації?
Про це «Вголос» питав у президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка, економіста Бориса Кушнірука, виконавчого директора «Економічного дискусійного клубу» Олега Пендзина, експерта з соціальної політики Андрія Нікончука й експерта з ГО «Життя» та «Реанімаційного пакету реформ» Лілії Олефір.
Що передбачає поняття «якості життя»?
Лілія Олефір:
Всесвітня організація охорони здоров'я визначає якість життя як сприйняття людьми свого становища в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та в зв'язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботами.
В організації пропонують оцінювати якість життя за такими параметрами: фізичні (енергійність, втома, фізичний дискомфорт, сон і відпочинок); психологічні (самооцінка, концентрація, позитивні емоції, негативні переживання, мислення); ступінь незалежності (повсякденна активність, працездатність, залежність від ліків і лікування); життя в суспільстві (повсякденна активність, соціальні зв'язки, дружні зв'язки, суспільна значущість, професіоналізм); довкілля (житло та побут, безпека, дозвілля, доступність інформації, екологія (клімат, забрудненість, густота населеність); духовність та особисті переконання.
Індекс Numbeo враховує такі основні параметри, як індекс купівельної спроможності; безпеки, охорони здоров’я, вартості життя, відношення ціни нерухомості до доходу, забруднення й індекс клімату.
Чому і наскільки за якістю життя українці поступаються іншим країнам, зокрема, сусідам?
Олександр Охріменко:
Якщо говорити про європейських лідерів — Швейцарію або Німеччину — звісно, до того рівня життя, який є там, Україні ще далеко. Якщо ж порівнювати ситуацію в нашій країні з Індією чи Таїландом, то Україна опинилася на щабель вище. При цьому не варто нашу державу за рівнем життя порівнювати з країнами Африки, як дехто робить. У нас він вищий. Загалом Україна схожа тут із країнами Латинської Америки. Там також є дуже заможні громадяни і дуже бідні. А за якістю життя ми десь на рівні Мексики.
При цьому офіційна заробітна плата в Україні є низькою. Але якщо враховувати доходи у конвертах, то суми збільшуються. У Білорусі, наприклад, у конвертах зарплати немає. А те, що українці отримують зарплату у конвертах, суттєво впливає на якість їхнього життя. Бо якщо порівнюють за рівнем купівельної спроможності, особливо скільки люди отримали зарплати і скільки витратили, виходить, що на 60 % більше купують, ніж отримують прибутків.
Якщо говорити про медичне обслуговування, то у нас послуги лікарів значно дешевші. При цьому якість платної медицини в Україні порівняно, до прикладу, з Німеччиною, вища. Транспорт також дешевий порівняо з тією ж Польщею. Але його якість — вже інше питання. Хоча у Білорусі, до прикладу, проїзд у громадському транспорті ще дешевший, ніж у нас.
Олег Пендзин:
Якщо говорити про такі показники, як охорона здоров’я, освіта, забезпечення іншими послугами (які враховують при оцінці якості життя), то в Україні щодо них немає прориву. При цьому варто згадати про побічний ефект — 9 мільйонів трудових мігрантів. Люди покидають нашу країну.
А у Польщі, до прикладу, середня заробітна плата — 1 200 євро на місяць. В Україні ж — 300 євро. Показник росту ВВП України за 2018 рік — 3,2 %, а Польщі — 5,5 %. При цьому в нашій державі середня зарплата має бути хоча б, як у Білорусі, — 500-600 євро на місяць.
А реформи, якими так часто хвалиться Президент, не подіяли?
Олександр Охріменко:
Наш Президент каже неправду. Ніяких реформ немає. Що б він не розповідав. У нас зростає заробітна плата не тому, що він цьому посприяв, а тому що дуже багато українців виїхали на роботу за кордон. Таким чином в Україні зменшився показник безробіття та відповідно зріс показник зарплати. Також зросли зарплати у сфері бізнесу, оскільки тут були потрібні працівники. Тому заслуги Президента тут немає. Але він розповідає нам казки про якісь реформи. Він просто піариться. Бо скоро вибори. Причому піариться безбожно.«У нас зростає заробітна плата не тому, що Президент цьому посприяв, а тому що дуже багато українців виїхали на роботу за кордон»
Андрій Нікончук:
Попри заяви, в Україні впродовж останнього часу інвестиційний клімат не покращився. Бо в іншому випадку українці не їхали б за кордон працювати! Про це свідчить і рівень інфраструктури. Іноземні інвестори не заходять сюди, бо бояться ризиків, які їх чекають в Україні. Зокрема, вони не впевнені у тому, що їхні інвестиції у національну економіку нашої держави будуть захищені. Від цього відповідно залежить і кількість робочих місць. І це також впливає на рівень добробуту населення. А необхідно створювати базові робочі місця на всій території країни. А для цього зараз немає перспективи. Бо інвестор не упевнений у тому, що буде захищений.
Як покращити ситуацію?
Олександр Охріменко:
Треба, щоб Президент менше втручався в економіку. І щоб ті кошти, які українці заробляють за кордоном, вони вкладали у бізнес на Батьківщині. Так, як побачили в Європі. І тоді у нас буде, як у Європі. Але українців також лякають безкінечні розмови про війну. Бо те, що робить наш Президент, лякає тих українців, котрі на Батьківщині могли б займатися бізнесом. Тому вони у Польщі, Росії тощо. А кошти заробітчан справді рятують економіку України. Бо їх, по-перше, витрачають у нас. А по-друге, з них вираховують ПДВ.
Борис Кушнірук:
Потрібно здійснювати реформи, які б стимулювали інвестиції в українську економіку. Передусім у ту сферу, де більший рівень доданої вартості, а це — машинобудування, ІТ-сектор, наукоємні технології. Там вищий рівень доданої вартості і, відповідно, вищий рівень зарплат. З іншого боку потрібно зменшити неефективні витрати. Зокрема, пов’язані з використанням енергоресурсів у країні. Тим більше, що у нас практично весь комунальний сектор застарілий.
Лілія Олефір:
Для покращення якості життя варто було б знизити індекс інфляції у країні, підвищити рівень ВВП України загалом і, звісно, покращити багато інших економічних показників, які сприятимуть підвищенню купівельної спроможності українців тощо. Якщо взяти тут ж сферу охорони здоров’я (не кажучи вже про клімат і необхідні законодавчі обмеження у цьому плані), тут багато чого можна і варто покращувати, починаючи від доступності послуг охорони здоров’я.
Олег Пендзин:
Усе починається з гідної винагороди за працю. А хороші доходи з поганої економіки не виникають. Тому потрібно починати зі створення робочих місць. Створювати умови для комфортного життя, щоби українці не виїжджали за кордон, а жили і працювали на Батьківщині. І від праці та доходів українців на своїй землі і буде формуватися також і якість життя у країні.
І за скільки років ми зможемо тоді досягнути рівня сусідів?
Андрій Нікончук:
Одна із чиновниць Міністерства фінансів сказала, що нам при сьогоднішній динаміці потрібно десь 50 років, аби досягнути рівня Польщі. А якщо така негативна динаміка, яка зараз є в Україні, збережеться й надалі, то, мабуть, і всі 100. Тому держава повинна докорінно перебудувати всю систему взаємин. А суспільство має також сприйняти те, що не можна красти і порушувати закон. І обрати нормальну владу, аби потім на неї не нарікати. Бо у нашій державі — стагнація. Мізки, руки та інтелект «їдуть» із України за кордон і там створюють додаткову вартість. І це та тенденція, яка не дозволить Україні досягнути рівня Польщі навіть за 50 років і навіть якщо сусіди зупиняться у розвитку.
ІА "Вголос": НОВИНИ