Обробка лоха, психологічна війна проти нього в політичній грі передбачає як і в картярській, обман. У сферу побутової свідомості загалу, який називають «виборцями» чи народом, переносяться вихолощені й ірраціональні схеми та ідеологеми, які ніякого відношення до реального життя як виборців, так і бажаючих «вибратися» з, і подалі від народу, не мають. Якщо в інших суспільствах існують зв’язки традиційного історичного, соціального, національного чи расового характеру, то в Україні є два види стосунків і. взаємозалежності – холуїв і начальників.
В усьому винні, звісно москалі, це вони були споконвіку начальниками і прищепили саме таку національну культуру підімперському матеріалу. Іншої просто не було, було село і пісня.. Ну й хліб, а де хліб - там і голодомор. А голодомор – це вже майже національна особовість і культура; холуї, попихачі і приживальники люблять культуру виживання, вижити коштом інших – часто талановитіших і сильніших – надзавдання і стиль холуя.
Коли москалі відійшли, начальники отримали змогу формуватися виключно з холуїв, не обтяжених якимись ідеологічними химерами і пан сексуальними претензіями до решти світу. .Але скоро відчули і відчувають, що гра не ліпиться без надмети, без трансцендентного елемента, як кажуть німці.
Хоча й досі є ще чимало дурнів, які вважають, що чи не єдиним способом «усунення антинаціонального режиму» є довіра українства до національно налаштованих сил чи політиків, які здатні збагнути окрім своїх інтересів, ще й інтереси більшості. Це проголошують як мантру, як останнє закляття, покликане заклясти і паралізувати потвору. Потвору внутрішню, потвору заздрості маси численних холуїв, які так і не стали політичними заводями й начальниками.
Саме до цього прошарку, а не до якоїсь там всенародної більшості, звернена програма Блоку «Наша Україна – народна самооборона»: «Для людей, а не політиків». Себе вони вже мають за політиків з усіма відповідними владно-матеріальними атрибутами, люди ж – обмануті й розчаровані Майданом (тобто, порожнім місцем), напівосвічені провінційні активісти в затяганих й зашморганих вишиваник сорочках. Але тепер від них багато залежить, вони в гущі народу. Вони саме втілення і відзеркалення тлуму, що 30 вересня понесе свою неповторну й таку коштовну особистість і вкине в "урну".
Шкода місця і часу, щоб дослідувати цю програму шулерства. Одне скажу – обмануті, як і шулери в добротних костюмах і з пещеними мордочками - варті одне одного. «Український народ здобув право мати…». Це тотальна брехня. На Майдані, під бемкання попси, із затиснутим в кулаці шматком безплатного бутерброда, нічого не здобувають, окрім мигтіння в голові і приємної важкості в набитому кендюху. Ну й іще задоволення пихи холуя, який тішиться увагою до себе світу, здивованого тим, що він, холуй, нічого на тому Майдані й довкола не трощить і не палить. Не трощить – бо руки зайняті, юльчин бутєрброт тримас. І як це можна щось підпалити, коли шукаєш – де б можна опорожнитись?
Голод і кендюх - ось що залишили по собі кляті москалі, і на цьому воздвигли ми національну ідею. Сам батько нації є ходячим маніфестованим відображенням і втіленням ідеї невибагливого і неперебірливого набивання кендюха – чим доведеться і з ким прийдеться. До тієї вечері він свято вірив у солідарність начальників, і майже нічого не знав про внутрівидову конкуренцію. Тепер він про неї знає і свідчить кожному - варто подивитись на його, чужого розміру вуха. Це для того, щоб врятуватися він «....розпустив Верховну Раду і призначив нові вибори», а зовсім не для того, «щоб повернути владу під контроль громадян».
Або пункт другий програми: «Об’єднати націю через духовне відродження». Відроджують уже народжене, а де та народжена духовность? Коли й у кого вона була?; хто її носій? Може щойно нагороджений власником супервух Левко Лук’яненко, готовий продаватись направо й наліво, а може Андрій Шкіль? – ті, котрі відсиділи за нього шість років, вже жебрають на пляшку. Чи, може, Давид Жванія, який невідомо звідки взявся в Україні, невідомо як здобув свої мільйони, а зараз невідомо за чиєю вказівкою і з якою метою намагається протягнути в парламент «борця з корупцією» Луценка? Списки-карти різні – гра спільна. От тільки блеф дуже вже дешевий. Як на лохів…
ІА "Вголос": НОВИНИ