Нещодавно керівник Офісу президента України Олексій Гонтарчук заявив, що мораторій на продаж сільськогосподарської землі буде скасовано до кінця поточного року. Також він розповів про плани запустити ринок сільгоспземель. Чи можливим є скасування мораторію і до чого це призведе? ІА «Вголос» запитало про це у громадського та політичного діяча Михайла Головка, ексміністра економіки України Володимира Ланового та експерта з економіки Бориса Кушнірука.
Наскільки реальним зараз є скасування мораторію?
На цьому етапі мораторій не потребує скасування, його просто можуть не продовжити. Мораторій діє до 1 січня 2020 року, і я вважаю, що новоспечений уряд з імовірністю до ста відсотків просто не продовжить термін його дії. В Україні було зроблено усе для того, щоб не допустити до Парламенту політичні сили, які були проти продажу землі сільськогосподарського призначення. До влади прийшли лібертаріанці, ліберали, невідомо які «космополіти», і вони прислуговують міжнародному капіталу, який на догоду їм буде стверджувати, що земля має бути товаром, має бути ринок землі і тому подібне. Відповідно, Верховна Рада не проголосує за мораторій, стверджуючи, що інша думка - це радянська риторика.
Ця тема зараз є дуже актуальною, ба більше: це, мабуть, вперше в Україні відкривається вікно можливостей для реалізації цієї ідеї. Річ у тому, що це вперше у Парламенті може зібратись необхідна більшість для ухвалення такого рішення.
Питання полягає лише у форматі. Я категоричний прихильник відкриття ринку землі і водночас абсолютний противник продажу землі юридичним особам. На першому етапі, а це 20-25 років, необхідно дати можливість купувати землю лише громадянам України, не більше ніж 200 гектарів одній людині та виключно за умови, що ця земля буде оброблятись, тобто покупець повинен працювати і бути фермером, а не відразу здавати її в оренду. Впродовж перших двох років можна продавати землю, яка перебуває у власності держави. Якщо за ці два роки продавати через аукціони, то так ми зрозуміємо, якою має бути ціна на землю. На заході України вона буде вищою, ніж на півдні, у зв’язку із меншою кількістю земель. Якщо ми проведемо аукціони, то, по-перше, ми вирішимо проблему встановлення ціни, а по-друге, це державні землі і їх можна давати у довготривалий кредит. Тож вирішиться питання купівлеспроможності фермерів.
Коли немає реальної ринкової економіки, то й не може бути реальної приватної власностіВся ця система, за якою селянам нібито роздали землю, а насправді її відібрали через оренду на двадцять, тридцять і більше років, стала просто інструментом обману простих людей. Жодної приватної власності немає, і селяни не можуть її реалізувати за ринковими цінами. Перше, до чого ми прагнемо, є ринкова модель, а не фіктивна модель, яка вигідна магнатам. За відсутності фіксованої ціни олігархи просто заберуть собі землю за копійки. Коли немає реальної ринкової економіки, то й не може бути реальної приватної власності.
Такі речі на руку певному вузькому колу осіб, а не країні чи мільйонам селян. Влада не хоче робити реформ у сільському господарстві, спрямованих на те, щоб у нас була реальна ринкова ціна.
Чи доцільним є продаж землі сільськогосподарського призначення у час існування олігархів і загальної бідності людей?
Михайло Головко:
Насправді це призведе до того, що народ залишиться без нічого. Буде створено механізм, згідно з яким земля буде офіційно відбиратись у селян. Це буде здійснюватись за мізерні кошти, а подекуди й за умовну «пляшку». Зараз вже є дуже багато схем, як можна видурювати земельні ділянки у народу, починаючи від того, що аграрії можуть виставити рахунки власникам землі, незважаючи на те, скільки ті в землю вклали і роботи, і грошей, й закінчуючи тим, що можна просто дозволити орендарю, який працює і користується паєм, отримувати кредит під заставу цього паю. Тобто після несплати кредиту, а у нашій країні буває всяке, земля, яка була в оренді у користувача, автоматично стає власністю банку. Програє у такій ситуації лише селянин, який дозволив користуватись своїм паєм, а потім у нього його забрали.
Нас чекає велика соціальна революціяНас чекає велика соціальна революція, але не така, як в Аргентині чи Бразилії. Там люди масово покидали села, перебирались у міста і жили у картонних будиночках після того, як у них забрали землю і місцеві магнати стали її власниками. Нас чекає щось дуже схоже, але є одна проблема: у нас зовсім інший клімат, який не дасть змогу цілий рік жити у картонних коробках. Люди, які мали пай, могли користуватись газом, мали зерно, утримували якесь господарство зі свійськими тваринами. Що, не маючи паю, зможе собі дозволити старенька бабуся із середньостатистичного українського села? Усьому сільському населенню України буде, м’яко кажучи, складно.
Борис Кушнірук:
Якщо продавати землю ділянками до 200 гектарів одному фермеру, то ця проблема зникає. У нас аграрні олігархи стали мільйонерами, утворивши агрохолдинги виключно та екстенсивній основі. Тобто не завдяки більш якісному використанню землі, а завдяки кількості гектарів. У таких умовах перемагає не той, хто намагається створити конкурентну систему, а той, хто просто має більше території. Тому якщо дотримуватись тих правил, про які я казав, утримувати агрохолдинги стане просто невигідно, що значно знизить їхній вплив.
Володимир Лановий:
Ні, це зовсім недоцільно. Земля належить усьому народу, а наживуться з її продажу окремі особи. Наші олігархи є специфічними, вони є агрохолдингами, тобто посередниками. Вони беруть кредити на заході, продають зерно тим, хто їх прокредитував, за нижчою ціною, ніж на світових ринках (оскільки кредитують їх на пільгових умовах), і фактично зерно належить не селянам, на чиїй землі воно виросло, а зовнішнім інвесторам. Користь отримують, перш за все, світові магнати, а не наші. У результаті Україна майже нічого не отримує із експорту того, чого у нас багато – зерна. Наші магнати теж у виграші, оскільки за оренду вони платять не свої гроші, а іноземні. Тоді вони дуже швидко нарощують капітали до всеукраїнських масштабів і стають олігархами.
У разі скасування мораторію продаж землі варто дозволити лише українцям чи також іноземцям?
Михайло Головко:
У програмі ВО «Свобода» чітко прописано, що ми підтримуємо ідею створення Державного земельного банку. Якщо людина не має спадкоємців, або не хоче нікому залишати свій пай, але хоче продати його і отримати кошти, то купити цю землю може держава, і тоді власницею теж стає держава, а не приватна особа чи банк. Зараз, якщо буде дозволено продавати землю, у нас створяться кола олігархів та інших людей, які просто ще більше збагатяться, а у кінцевому результаті перепродадуть ці землі ще більшим олігархам. Тобто місцеві олігархи скуплять, що зможуть, продадуть всеукраїнським олігархам, а ті, у свою чергу, ще комусь. Це неодмінно призведе до того, що наша земля стане міжнародним капіталом і українці будуть змушені платити. Це буде повністю завойована держава.
Борис Кушнірук:
Якщо депутати сьогодні підуть шляхом продажу земель юридичним особам, це призведе до масових обуреньЯк я вже казав, протягом перших 20-25 років я категоричний прихильник ідеї продажу землі у власність фізичних осіб-українців і лише фермерам, які реально працюють на цій землі. Часто наші бізнесмени скуповують паї за корупційні гроші, здають їх в оренду і з цього живуть, відмиваючи вкрадені гроші. Якщо людина готова працювати на землі – будь ласка! Фермерам надають кредит і для запобігання спекулятивному перепродажу земель варто ввести податки, які зроблять це невигідним.
Ці всі напрацювання є у проєктах попередньої Верховної Ради, і вони готувались приблизно 3 роки тому. Це не подавалось на розгляд лише тому, що в Уряді тоді не було більшості для ухвалення цього закону. Якщо депутати сьогодні підуть шляхом продажу земель юридичним особам, це призведе до масових обурень. Продаж землі у великих обсягах повинен обов’язково обмежуватись. Коли я чую про фермера, у якого є понад три тисячі гектарів, мені стає смішно. Це вже точно не фермер, це може бути бізнесмен, підприємець і таке інше, але точно не людина, яка працює на цій землі. Це абсолютно нормально для капіталізму, але є ненормальним, якщо ми хочемо розвивати фермерське господарство.
Володимир Лановий:
Тут все абсолютно зрозуміло. По-перше, це має бути специфічний продаж, який не може відбуватись через біржі чи аукціони. Це має бути продаж державі, викуп державою земель, які продаються селянами, згодом передача фермерам або іншим сільськогосподарським підприємствам. Мають бути певні проекти, певні види аграрного бізнесу, випробувальний термін на 10 років і аж потім можлива передача у приватну власність. Це повинен бути зовсім не той ринок, який мріють мати деякі зацікавлені особи, а селяни навіть не знатимуть, що на тому ринку відбувається.
Зараз варто зробити дієві реформи у сільському господарстві щодо приватної власності і щодо володіння землями. Звичайно, держава повинна контролювати усі ці процеси і вилучати землю із приватної власності, якщо вона не використовується за призначенням.
Мова не йде про іноземців чи про українців, які будуть теоретично володіти землею, якщо все буде відбуватись під контролем держави. Якщо ж такого не буде, то я вважаю, що варто вести розмову про власність земель, яка буде перебувати винятково у руках українців.
Роман Гурський, ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ