Як відомо, у другому столітті, за царювання імператора Адріана в Римі жила благочестива вдова Софія. У неї були три дочки: Віра, Надія і Любов, які носили імена трьох головних християнських чеснот.
Будучи глибоко віруючою християнкою, Софія виховала дочок у любові до Бога. Чутки про віросповідання цієї сім’ї дійшли до імператора, тож він вирішив особисто їх побчити.
Усі четверо постали перед імператором і безстрашно сповідали віру в Христа. Здивований сміливістю юних християнок, правитель відіслав їх до однієї язичниці, якій наказав переконати їх відректися від віри. Однак, сестри не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора. Адріан почав наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам. Але дівчатка з обуренням відкинули його наказ. Розгніваний Адріан наказав їх мучити. Святу Софію не катували, але вона переживала душевні муки від розлуки з дітьми.
Страждальниця поховала останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав їй тиху смерть. Мощі святих мучениць з 777 року знаходяться в Ельзасі, у церкві Ешо.
ІА "Вголос": НОВИНИ