23 лютого у Бродівському районі Львівської області відбулось вшанування пам’яті загиблих у Гуті Пеняцькій. За день до того польська делегація мала зустріч із парафіянами у католицькому костелі у Львові, під час якої польські чиновники відзначились антиукраїнською риторикою.
Під час Другої Світової війни село Гута Пеняцька стало головною базою радянської партизанської групи. У серпні 1943 року загін налічував 96 осіб, 1944 року — 600, складаючись з трьох рот.
Командиром польської самооборони та місцевої боївки Армії Крайової був Казимир Войцеховський, який підпорядковувався окружному відділку Армії Крайової у Золочеві.
У лютому 1944 року після диверсійних акцій, які проводились поляками та радянськими партизанами, німецьке командування надіслало патруль на ці терени. У результаті двоє німецьких солдатів були захоплені у полон і жорстоко закатовані польськими бойовиками. Це стало причиною каральної акції, яку провели німецькі військові підрозділи.
28 лютого 1944 року в селі були знищені всі 172 будинки та замордовано мирних мешканців (за різними оцінками від 500 до 800 осіб, включно з жінками та дітьми). Врятуватися вдалося одному поляку, який розповів, що солдати були у німецьких військових одностроях та розмовляли німецькою мовою.
У польській літературі поширена теза про винищення польського населеного пункту Гута-Пеняцька у лютому 1944 року частиною дивізії «Галичина». Разом з тим, за твердженням дослідника Андрія Боляновського, у той час тут не діяв жоден із куренів галицької дивізії.
У переддень акції вшанування пам’яті загиблих, під час зустрічі у львівському костелі, до народу звертались священики, риторика яких несла аполітичний характер. Щоправда, їхньої позиції зовсім не розділили польські посадовці, які не гребували гучними заявами. У відповідь духовенство не зупинило відверто антиукраїнських висловлювань, а просто промовчало.
Можливо, у цих висловах має місце неточність перекладу, або зміст цих слів по-різному сприймають поляки та українці. Ось деякі уривки промов польських посадовців:
«Виникла ідеологія, яку уособлював Адольф Гітлер, Йосип Сталін і, власне, Бандера. Ця ідеологія несла жахливу силу…»
«Трагедія 1944 року полягає у тому, що частина українців зайняли позицію, що Україна – лише для українців і не може бути на цій землі місця для інших...»
Міністр Канцелярії президента Польщі Адам Квятковський висловився наступним чином:
«Українські солдати та поліцейські, які перебували на службі у гітлерівського німецького Третього Рейху, а також українські націоналісти, жорстоко знищили майже тисячу осіб, а саме село – спалили. Цей злочин був нічим іншим, як етнічною чисткою», - сказав Квятковський.
Сама акція вшанування загиблих у Гуті Пеняцькій пройшла спокійно і без будь-яких зауважень із польської сторони. Правоохоронні органи України та СБУ забезпечили порядок під час урочистостей і не допустили жодних провокацій. Дійство пройшло мирно, не зважаючи на те, що польські чиновники кілька разів згадували українських націоналістів, які нібито винні у цьому історичному злочині.
Адам Квятковський зачитав звернення президента Польщі Анджея Дуди, в якому той відверто звинуватив українських націоналістів у скоєнні злочину в Гуті Пеняцькій.
«Колись тут було гамірне польське поселення, а зараз тут пустка. Історію Гути Пеняцької було перекреслено в один день, повний крові та знищення. Українські воїни і поліцаї, які були на службі у німців, та українські націоналісти у жорстокий спосіб вбили близько тисячі осіб, а село просто спалили. Це була антипольська акція, яка мала на меті етнічне зачищення цього регіону», – йдеться у заяві польського президента.
Щоправда, пізніше Квятковський зазначив, що у майбутньому Україна та Польща повинні пам’ятати історію, але жити в мирі.
«Минуле не повинне брати гору над теперішнім. Ми маємо бути готові разом пліч-о-пліч протистояти спільним загрозам. Того, що об’єднує наші народи, є набагато більше, ніж того, що їх роз’єднує», – процитував президента Дуду Адам Квятковський.
Зовсім скоро на території Польщі відбудеться вшанування пам’яті загиблих у Павлокомі, на яке відправиться українська делегація. Сподіваємось на хорошу організацію і забезпечення належного порядку під час урочистостей з боку Польщі.
Довідка: Село Павлоком розташоване недалеко від Перемишля. Напередодні Другої світової війни в ньому проживало 1 190 українців, 170 поляків і 10 євреїв. 3 березня 1945 загін Армії Крайової (пол. Armia Krajowa) під командуванням Йозефа Бісса (пол. Józef Biss) за підтримки добровольців із сусідніх сіл вчинили масове знищення місцевих жителів українського походження, всього 366 чоловік.
13 березня 2006 року за участю президентів Польщі і України Леха Качинського і Віктора Ющенка в селі відкрито пам'ятник-меморіал загиблим українцям.
ІА "Вголос": НОВИНИ