Сьогодні, 2 липня, внаслідок тривалої хвороби помер колишній начальник Головного управління міліції, а згодом і реформованої поліції Львівщини Дмитро Загарія.
Про це «Вголосу» повідомила родина.
Дмитро Загарія очолив Головне управління МВС України у Львівській області у 2014 році після Революції Гідності. Його призначили на цю посаду після того, як він переміг в конкурсі та пройшов люстрацію.
Ні до, ні опісля жоден очільник міліції чи поліції не отримував такої довіри громадськості.
У квітні 2014 року, коли стали зрозумілі загарбницькі наміри росії щодо України, у Львові було створено батальйон міліції (згодом – поліції) особливого призначення «Львів». Дмитро Загарія був його безпосереднім керівником.
10 лютого 2015 року Дмитро Загарія разом з командиром батальйону Ігорем Вольським підірвався на дебальцівській дорозі коло населеного пункту Логвинове. Офіцери намагалися потрапити в Дебальцево, яке вже перебувало в оточені, щоби вивести звідти бійців підрозділу батальйону «Львів».
Про події, які там відбулися, розповідали згодом бійці батальйону та волонтери, які намагалися врятувати своїх командирів.
«Інформацію про те, що сталося, збирали по крихтах. Олег Бондаренко з 54-и десь лазив ближче до місця подій. І він мені сказав конкретно, що підірвалася група «Кавказа». І майже на тому ж місці підірвався Загарія.», - розповідав волонтер-медик Юра Бондар з позивним «Шаман».
Рятувальна група виходила разів зо п’ять. Медик згадує, що просили бронетехніку аби їх підкинули ближче до Логвинова, аби вони не йшли пішки. Їх підвозили куди могли, а потім вони як апельсини з дерева падали в сніг. Бронетехніка розверталася, а бійці йшли далі.
Хоча вже не сподівалися знайти нікого живим знайти - навіть здоровим чоловікам було б важко тривалий час витримати там на морозі, а що вже казати про поранених та контужених бійців.
«І тут прийшла смс з телефона Загарії. Текст – «ми живі, відповзли». Ми написали у відповідь – смска не пройшла. Подзвонили – телефон був поза зоною досяжності» - каже Юра Бондар.
Хоча пізніше міністерство оголосить, що рятувати львівських командирів ходив спецназ, та насправді це були бійці батальйону «Львів» та волонтери.
Самі учасники тієї події не дуже люблять згадувати, що там було і як.
«Ми їхали. Потім раз – і все, темно, нічого не пам’ятаю. Коли прийшов до тями, то лежу в якійсь ямі. Метрів за двісті ніби сєпари бігають. А на горбочку танк дулом водить. Одним оком бачу, в іншому – ніби піску насипали» - ото все, що розказує Ігор Вольський.
Як він потрапив у ту яму, яка знаходилася за кілька метрів від авто, що підірвалося на некерованому фугасі, - не пам’ятає. Вочевидь, його туди затягнув Дмитро Загарія. Йому дісталося теж сильно, але трошки менше ніж іншим. Загарія вибрався сам з машини та повитягав інших. На жаль, не вдалося врятувати ще одного пасажира. Разом з ними їхав начальник відділу внутрішньої безпеки на Донецькій залізниці Дмитро Терновий. Він загинув на місці від великої втрати крові.
«Ми трошки йшли, трошки сиділи, потім знов йшли. Було холодно. В якийсь момент я зрозумів, що ми починаємо засинати. Якщо заснемо, то замерзнемо тут. Тому знов вставали і йшли», - розповідав Дмитро Загарія.
Він, звісно, сподівався, що їх врятують, проте все одно йшов назустріч рятівникам. Так вони вдвох добралися до крайнього секрету, звідки вже їх повезли «швидкою». Хоча «швидкою» той бусик можна було назвати тільки тому, що він мав намальований червоний хрест. Цей бусик, вочевидь, ще пам’ятав п’ятдесяті роки минулого століття, ледь їздив та міг на ходу розвалитися.
«Коли ми вже зустріли Загарію та Вольського, то було темно так, що й три метри перед собою нічого не видно. Дмитрович контужений, погано бачить. Він мені нагадував старого побитого пса з підбитим оком. А я кажу до нього: «Бажаю здоров’я, радий бачити вас у нас в гостях». Дмитрович навіть не намагаючись розгледіти нас, відразу мене впізнав по голосу. Каже: «А, це ти, синьоока». Я до війни носив спортивні окуляри з синіми скельцями. От Дідо мене й ідентифікував, - каже «Шаман».
Після повернення до Львова Дмитро Загарія, попри сильну контузію, продовжував працювати.
Так, 11 липня 2015 року він оформив у Мін'юсті наказ про реформування міліції Львівщини у поліцію. І всіляко докладався до створення нового правоохоронного органу.
У грудні 2016 перейшов працювати у Міністерство внутрішніх справ у Київ. Проте. Коли виповнилося 60 років, звільнився і пішов на пенсію.
Останні кілька років тяжко хворів. Вочевидь, далася взнаки контузія, яку отримав підірвавшись на некерованому фугасі на дебальцівській дорозі. Важко переніс ковід.
Парастас за Дмитром Загарією відбудеться завтра, 3 липня. Похорон заплановано на понеділок. Деталі родина повідомить згодом.
Полковнику поліції Дмитру Дмитровичу Загарії 7 липня мало виповнитися 65 років.
Вічна пам'ять тобі, Дмитровичу, Діду, як називали тебе бійці.
ІА "Вголос": НОВИНИ