Маючи власні засоби масової інформації, армію ботів та гроші, ці прокремлівські політикани, попри Небесну Сотню та десятки тисяч жертв на Сході, нині і далі цілком безкарно принижують українців, топчуться на кістках мільйонів убитих злочинним комуністичним режимом і в нинішній російсько-українській війні.
Яку гидоту ці «добкіни», «мураєви», «бондаренки» мають ще вилити на гідність українців, аби ті нарешті усвідомили, що вже час реагувати? Що можуть зробити свідомі громадяни, аби врешті припинити цей глум?
Про це «Вголос» запитав у громадського активіста Дмитра Корчинського, політолога Андрія Міщенка та керівника організації «C14» Євгена Карася.
Колишні регіонали, ніби і не було Революції Гідності, зараз заперечують, що Голодомор був геноцидом українського народу, дозволяють собі говорити, що у нас громадянська війна. Чому ніхто не реагує?
«Процес запущено. Не реагуватиме держава – відреагують патріоти»
Дмитро Корчинський:
Поза сумнівом, держава, яка і сама наполовину ватна, з ними не впорається. Оскільки екс-регіонали – це ще і бізнес-партнери нашої влади. І виступають вони на телеканалах, які теж переважно належать колишнім регіоналам, тобто їхнім же друзям. І тому у нашому інформаційному полі домінують саме колишні «риги». Реагувати мають патріоти. І вони це робитимуть. Те, що ми мовчимо, означає, що в українців занадто міцні нерви, але зараз вони послаблюються. Одним словом, процес запущено. Не реагуватиме держава – відреагують патріоти.
Андрій Міщенко:
За такі вислови, безумовно, має бути адекватне покарання. Але зараз, на жаль, законодавчо цього не прописано. Хоча у Верховній Раді України уже давно був зареєстрований законопроект, який пропонує карати тюрмою за факт заперечення Голодомору та злочинів, які вчинила тоталітарна Радянська влада. Він передбачає від 3 до 5 років позбавлення волі, якщо людина заперечує злочини тоталітарного режиму. Те саме і з пам'ятниками Леніну. Тобто є ухвалений закон про декомунізацію. Його, на мій погляд, недостатньо. Я взагалі за проведення Нюрнберзького процесу-2, під час якого мають бути юридично визнані усі злочини російського комунізму. І тоді, відповідно, людина, яка хвалитиме Сталіна, Леніна та казатиме, що Голодомор – це не геноцид українського народу, буде покарана.
«Людей, які роблять антиукраїнські заяви, потрібно карати»
Ви пропонуєте карати законодавчо за заперечення очевидних історичних фактів. Як це має відбуватись?
Андрій Міщенко:
Питання перебування таких екс-регіоналів з проросійськими поглядами у мас-медіа потрібно якось регулювати. Бо в Україні закон про люстрацію не проведений. Те, що відбулось – фарс. ВО «Свобода», наприклад, пропонувала, що якщо людина була чиновником при владі Януковича, Кучми, то вона не має права балотуватися та обиратися на президентських і депутатських виборах всіх рівнів та займати будь-які державні посади. Тобто, відповідно до цього законопроекту, велика кількість депутатів, які співпрацювали з Януковичем, не мали б права балотуватися у Парламент. І таких, як Добкін чи Мураєв, не було б у Раді. Але, звісно, цей закон ніхто не прийняв. І зараз той хаос через те, що поплічники Януковича безперешкодно отримали владу. Відтак ці спікери, які є яскраво антиукраїнськими, і далі сидять в етерах нашого телебачення.
Щоб це обмежити, то тут мали б працювати усі державні органи. На мій погляд, механізм має бути таким. Перше – факт отримання ліцензії на загальноукраїнське мовлення. У ліцензії має бути чітко прописаний формат телеканалу. Друге – якщо якийсь політик дозволяє собі висловлювання, що «Революція Гідності – це державний переворот», має бути подання в СБУ на таких осіб. Тобто мають ефективно працювати правоохоронні органи. Бо людей, які дозволяють собі робити антиукраїнські заяви, потрібно притягувати до кримінальної відповідальності. Їх є, за що карати, – вони фактично спровокували в Україні війну. Адже вони, будучи у «Партії регіонів», призвели до того, що ми маємо нині в країні, а це – війна і втрачені життя та території.
Якби держава після Революції Гідності адекватно спрацювала, їх би у теперішній політиці не було. Вони були б або в Ростові, або в тюрмі.
«Такої «свободи» слова, як в Україні, немає в жодній країні світу»
У яких країнах світу діють схожі закони?
Андрій Міщенко:
До прикладу, покарання за заперечення злочинів нацизму є у Європі, США, Ізраїлі. Ми маємо для себе розуміти, що такої «свободи» слова, як в Україні, немає в жодній країні світу. Це тільки у нас всім здається, що можна наговорити все, що завгодно. Але якщо поїхати в Ізраїль, то там ви просто нічого не зможете сказати проти Голокосту, бо вас одразу посадять. Там ви навіть не матимете змоги провести чи послухати концерт Вагнера, оскільки Гітлер любив музику цього композитора. І хоч Вагнер жив задовго до часів нацистської Німеччини та Гітлера, але євреї вважають цю музику недоречною. І навіть США, де є багато економічних можливостей, там є чіткі правила гри.
Якби у нас такий закон був, то людина, заперечуючи злочини комуністичної Росії, заперечуючи Голодомор, точно б знала, що наступні п'ять років проведе за ґратами, як це є у всьому цивілізованому світі.
«Незабаром доведеться знову відповісти, чия це країна»
Але в Україні такого закону нема й досі. Що ж робити свідомим українцям? Мовчки за усім цим спостерігати?
Дмитро Корчинський:
Реагувати на такі антиукраїнські вислови потрібно. Якщо владі все одно, то суспільство, поза сумнівом, має відповісти на це так, як свого часу відгукнулось на схожі заяви Бузини, Калашнікова.
Мушу зазначити, що принаймні у Києві із «ватою дрібного калібру» уже по-трошки розбираються: комусь б'ють морди, трошки пояснюють. І така тенденція, я думаю, незабаром торкнеться і «вати більшого калібру» , як Добкін, Мураєв та інші представники «руского міра» в Україні.
А щодо ЗМІ, то, якщо пригадуєте, не так давно у нас горів «Інтер». Я думаю, коротке замикання електромережі може статись і на цих телеканалах екс-регіоналів. У патріотичної частини суспільства наростає гнів, у нас все більше людей проходить через війну – і через це вони мають слабкі нерви і загострене почуття справедливості.
Євген Карась:
Якщо ці мерзотники поливають брудом навіть пам'ять замордованих Голодомором українців, то це значить, що межа перейдена. Держава не реагує, отже – недієздатна. Це погано. Прикро, що таке можливо на четвертому році війни. Скоріше за все, незабаром доведеться знову відповісти, чия це країна: московських підстилок чи українців?
Отож, кожному патріоту варто реагувати дією чи принаймні публічним осудом подібних дзаяв екс-регіоналів. Але що важливіше – треба вчитися, тренуватися та гуртуватися. Нам скоро доведеться брати на себе відповідальність за те, щоб створити справжню державу.
«Реванш представників «рускаво міра» є можливим»
Зважаючи на таку зухвалу поведінку екс-регіоналів і відсутність відповідного законодавства, невже у них все ж є шанс на реванш?
Дмитро Корчинський:
На жаль, реванш все ще можливий. Це може статись на виборах і пов'язано з тим, що Москва в українську політику і в українські вибори може вкласти значно більше грошей, ніж патріотичні сили. Бо українські вибори – це значною мірою гроші. Тобто вірогідність реваншу є, але цей реванш не буде мирним і безболісним. Він, поза сумнівом, наштовхнеться на дуже великий спротив суспільства. І цей спротив уже формується.
Марія Чижевська, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ