Політологічний набір на другий термін
Якщо 2014 року передвиборча програма й гасла Порошенка не містили вираженої ідеології й обіцяли швидке вирішення всіх соціально-економічних проблем — від війни, яку Петро Олексійович обіцяв закінчити за години, до підвищення рівня зарплат і пенсій, то на другий термін діючий Президент йде в образі «консерватора і націоналіста». Гасла в стилі «віра, мова, армія» завжди були невід’ємним атрибутом націоналістично-консервативних рухів, виражаючи ідеї сильної національної держави та духовних цінностей нації. Про їх невід’ємність в державному будівництві та націєтворенні згадували всі визначні українські класики політичної думки: від В’ячеслава Липинського до Степана Бандери. І зовсім несподівано їхні ідеї підняв на білборди російськомовний олігарх і, до недавнього часу, — парафіянин Московського патріархату Петро Порошенко.Після п’яти років президентства стало очевидно, що виборці не повірять у нові соціально-популістичні гасла, особливо, після того, як Порошенко їх не виконав упродовж п’яти років першого президентського терміну. Знову обіцяти високі зарплати та пенсії чи, тим більше, зниження цін на комірне, при тому, що саме за його президентства ці ціни підвищували по кілька разів щороку, — занадто явно програшний варіант. Тим більше, що соціально-популістичну риторику вже зі значно більшим успіхом підхопила Юлія Тимошенко й інші кандидати, котрим значно легше обіцяти покращення життя, перебуваючи в опозиції.
Тому команда Президента зробила ставку на стандартну для всіх претендентів на другий президентський термін риторику, а саме: державницький патріотизм. Коли більше нічим похвалитися і нічого запропонувати, тоді політики у всіх країнах зазвичай пропонують дві основні тези: патріотизм, безпеку і вказують на загрози. Дональд Трамп у своїй передвиборчій кампанії на другий термін також вже говорить не стільки про економіку, скільки про будівництво стіни на мексиканському кордоні, тому що безпека американців та їхній захист від мігрантів — понад усе. А на перші шпальти республіканських медіа виходять теми чергових мирних перемовин із Північною Кореєю, які демонструють «мирні досягнення» президента. Безпека країни, мир, захист простих громадян від загрози й інші абстрактні ідеї, які неможливо порахувати чи відчути у гаманці, але які інтуїтивно сприймаються суспільством як незамінні. Такі ключові гасла другої виборчої кампанії Трампа.
Подібні гасла вже понад півстоліття використовуються виборчими штабами усіх кандидатів на другий термін, коли результати роботи мізерні, а владу покидати дуже не хочеться. Адже безпека — одна з базових потреб людини згідно піраміди А. Маслоу. «Зате я зберіг державу», «не допустив розвалу країни», «на переправі коней не міняють і президентів під час війни не змінюють», «сьогодні тільки президент здатний захистити країну» а також «патріотизм мінімальними зарплатами не вимірюють» — це вже класичний політологічний набір гасел для неуспішних президентів, бажаючих знову виграти вибори.
Між іншим, це навіть стара психологічна бізнесова «відмазка», коли доводиться пояснити причини якогось фінансового провалу. Якщо люди не заробили грошей, скажіть їм бути вдячними за те, що вони залишилися живі-здорові, бо могло бути гірше, і частина дійсно буде вдячна. Так само Кучма, йдучи на другий термін, побудував виборчу кампанію на загрозі — перемозі комуніста Симоненка та апелював до існуючої стабільності. Й усі патріоти у другому турі були змушені голосувати за «менше зло».
«Націоналіст» в шоколаді
Тому Порошенко побудував свою нову передвиборчу програму на експлуатації теми патріотизму, безпеки та іміджі останнього оплоту державності — коли всіх інших кандидатів зображають «агентами Кремля». Якщо не переможе Порошенко, Росія одразу захопить всю Україну. Немає досягнень, високі ціни? А що могло б трапитися якби була повномасштабна війна, теракти чи розвал країни? Подумайте про державу, про безпеку і стабільність, а не про власні кишенькові інтереси!ї«Нову передвиборчу програму Порошенко спрямував на експлуатацію націоналістичного електорального поля, копіюючи досвід Кучми 1999 року»При цьому, головними реципієнтами таких гасел має стати патріотичний, націоналістичний електорат — люди, які поділяють і розуміють вагомість ідей державності, національних цінностей, єдності вертикалі влади під час війни. Тому нову передвиборчу програму Порошенко спрямував саме на експлуатацію націоналістичного електорального поля з метою заволодіти голосами патріотів, не в останню чергу копіюючи досвід Кучми 1999 року. Базовими ідеями в промовах Порошенка стали емоційна патріотична риторика та міцні висловлювання на адресу Москви. Однією фразою «прощай, немытая Россия», Порошенко заробив мільйони лайків і репостів у соцмережах навіть від тих українців, які були від нього не в захваті. А кілька таких антиросійських фраз за умов правильно підібраної частоти послідовностей — і чимало виборців вже бачать у ньому реального патріота та непримиренного ворога Кремля.
У новому для себе образі державника та патріота Порошенко найбільше сподівається заволодіти довірою виборців того регіону, в якому найбільше державницько-націоналістичного електорату, тобто насамперед Західної України. Саме там проживає найбільш свідомий і чутливий до національних гасел виборець, для якого вираз «ціна держави» далекий від асоціацій з цінами на ринку. Тут ще досі чимало людей пам’ятають багатостраждальну боротьбу за українську державність і слово «патріотизм» не є порожнім звуком. І що найважливіше — на Заході мешкає найбільш релігійний електорат, який щонеділі відвідує церкву, а слова священика мають високий авторитет.
І якщо одними гаслами «геть від Москви» патріотичних виборців, звісно, не переконати, то в команді президента на п’ятому році перебування при владі витягнули недорогий але ефектний козир — томос. Можливо, цю ідею Порошенкові підкинув хтось з радників чи політтехнологів, але до нової виборчої кампанії російськомовний Порошенко вже постав в образі будівничого української церкви, захисника мови та нації, стоячи пліч-о-пліч з авторитетним для патріотичного електорату патріархом Філаретом. При цьому здобуття томосу виявилося чудовим способом завоювати голоси патріотів та знову виграти вибори, не проводячи реальних реформ та не несучи збитків від небажаного демонтажу корупційної системи. Адже як можна говорити про мінімальну пенсію чи малу зарплату, коли вирішується епохальна державницька справа тисячолітнього значення — автокефалія для національної Церкви?
Не можна звісно заперечувати позитивного значення автокефалії для національної церкви, як і не можна не помічати неприхованого електорального виграшу від томосу політика, якого ніхто раніше не міг запідозрити у симпатіях до українського православ’я, якщо не сказати навпаки. Однак церковна автокефалія стала найголовнішим аргументом на користь Порошенка, а томосом президентські прихильники намагаються прикрити тотальну корупцію, несправедливість в судах та олігархічні схеми грабунку країни, до яких прямо причетна команда президента.
Якщо 2014-го Порошенко використав для перемоги соціально-економічні гасла, то 2019 року планує використати патріотично налаштованих виборців-націоналістів. Саме цих виборців у штабі Порошенка цього разу вирішили вважати найбільш довірливими: їм достатньо сказати «геть від Москви» і показати томос, і вони занесуть Порошенка знову в президентське крісло. При цьому можна навіть не обіцяти підвищення зарплат і рівня життя. Народ мусить повірити у новоявленого «президента-націоналіста» з томосом.
ІА "Вголос": НОВИНИ