«Вголос» продовжує цикл матеріалів про неймовірні історії успіху ветеранів російсько-української війни, створений спеціально до Дня захисників і захисниць України.

Чоловіки, про яких ми пишемо – приклад незламної волі, мужності, витримки та самовідданості. Вони показали свою відвагу та ризикнули своїм життям, коли на наші землі прийшла війна. А вже у мирному житті – наважились ризикнути вдруге та змогли стати успішними підприємцями. 

Раніше ми розповідали історію Миколи Стецьківа. Він захищав українські землі в лавах добровольчого батальйону «Львів», а, коли повернувся додому, заснував поблизу Львова ягідне підприємство ФайнаBerry. 

Герой цього матеріалу також пов'язав своє життя із війною, а потім... із ягодами. Але про них – трішки згодом. 

«Хто небайдужий, зверніться до військкомату» 

Розповідаємо про Олександра Джунківського – ветерана російсько-української війни та співзасновника ягідної ферми «Lucky Berry».

Олександр Джунківський – родом з Білої Церкви, що у Київській області. З початком російської збройної агресії, Олександр, як і тисячі інших небайдужих, взяв у руки зброю та вирушив захищати рідні землі. 

Олександр Джунківський Фото: Lucky Berry

Та з військовою справою чоловік пов'язав своє життя значно раніше: з 2008 по 2009 рік, закінчивши навчання у військовому училищі, він служив десантником у 95-ій аеромобільній бригаді.

Згодом Олександр звільнився зі строкової служби, щоправда із військом білоцерківцю вдалось розпрощатись не надовго. Змінилося усе на початку окупації Криму.

«У березні 2014 року, коли якраз почали забирати Крим і з'явилися перші зелені чоловічки, я сидів вдома і дивився телевізор. Пам'ятаю, тоді там ще така строка пробігала : «Хто небайдужий, зверніться до військомату». Звісно. Небайдужий. Взяв тоді документи і поїхав туди», – розповідає захисник.

Так, Олександр Джунківський потрапив у 72 механізовану бригаду імені «Чорних Запорожців». Захищав рідні землі у складі дивізіону артилерії. У серпні 2014-го року підрозділ Олександра потрапив у оточення під Ізварино, у якому він разом із побратимами простояв майже місяць. 

«Нас дуже довго вибивали з оточення... В нас закінчились снаряди, їжа, одним словом – закінчилось все. Коли пішли на прорив, не знали як буде. Командири та начальник штабу казали, що шанси 50/50... Дуже багато людей було втрачено під час тих боїв. Виходили з оточення практично по нулю, ледь не по території Росії. Нас врятувало те, що ми йшли колоною. Але наше керівництво все дуже грамотно зробило. Бо якби йшли в роздріб, втрати були б гірші... »,  – пригадує Олександр Джунківський. 

Після виходу з оточення, хлопців відпустили: кого додому, кого на лікування, кого на 10 діб відпустки. Деякі згодом повернулись у бригаду і далі продовжували захищати рідні землі. Олександр отримав контузію, то ж пролежав у відпустці довший час, а потім – знову вирушив на схід. 

«Цього разу попав в Гранітне Луганської області. Я ще памятаю такий момент, ми коли приїхали ще в 2014 році в Гранітне, то був тидждень такого затишшя, що ми із побратимом ходили і думали: »Нехай вже хоч раз прилетить, щоб хоча б згадати, як воно. Бо зараз розслабимось, відвикнемо, а потім як зненацька накриє...«. А потім справді були серйозні бої. Били по нас не лише з мінометів, артилерії. Там і дальня артилерія залучалась з того боку. Але згодом, у 2015 році, я демобілізувався. », -– каже ветеран. 

 

Війна. Дружба. Бізнес

Після демобілізації у 2015 році Олександр приїхав жити до Львова. Тут чоловік знайшов собі дівчину, одружився із нею. Шукав собі якусь роботу, аж раптом його товариш запропонував цікаву ідею – вирощувати лохину. 

Друг, спільно з яким Олександр Джунківським таки погодився відкрити власну справу – Ярослав Коминський – також не з розповідей знає, що таке війна. Він – волонтер. Там, на сході, чоловіки й познайомились. 

Ярослав Коминський Фото: Lucky Berry

«Я тоді навіть й не знав, що таке лохина. Почали більше про неї вивчати, з людьми спілкуватись. І я зрозумів, що можна спробувати. Насправді, дуже великі витрати були фізичні, бо фактору ручної роботи було неймовірно багато. Є такі моменти, що техніку не задієш. Крім цього, лохина – це не просто кущ, який втикнув у землю і він на другий рік буде ягоду приносити. Ні. Насравді лохина любить підготовлений грунт, це має бути кислий торф. Ми навозили дуже багато торфу, накидали його, формували грядки», - розповідає чоловік. 

Крім цього, Олександр зазначає: слід розуміти, що перший врожай лохина починає приносити лише на третій рік. Повноцінний – на п'ятий. 

«От у нас є гектар поля, засаджено 3 тисячі кущів. Минулоріч ми зібради лише до 200 кілограм. Цього року – в районі 1,5 тонни. Але з витратами на те, щоб бур'яни повиривати, тирсу засипати. Тобто як такого прибутку в цьому році ми ще не отримали. А ось наступного року вже буде повноцінний врожай. І тоді можливо будуть і перші прибутки», –  додає він. 

«Коли чимось займаєшся, в першу чергу, це потрібно любити»

Олександр зізнається, що вони з Ярославом завжди щиро радіють кожній зібраній ягідці. Каже: дуже приємно бачити результат своєї праці. А особливо, якщо це цінують інші. 

«Ми як минулого року перший врожай збирали, так мило-любо було, коли воно все цвіло, усі ці ягідки... І дуже приємно, коли приїжджає якийсь задоволений клієнт і каже : «У вас така ягода класна! Ми бачили на базарі, але там не така. У вас більша, солодша...» У людей багато емоцій, вони дякують і це дійсно радісно чути. Знаєте, коли ти вкладаєш душу і переживаєш за кожен кущик, який чи примерз, чи пропав, це така турбота і любов, як до дитини якоїсь", – зізнається підприємець. 

На думку Олександра, для того, аби у бізнесі йшло все добре, необхідно, в першу чергу, любити те, чим займаєшся. Крім цього, він радить усім хто планує відкрити власну справу – не боятись зробити перший крок. Щоправда, перед цим треба як слід вивчити обрану галузь. 

«Руки не потрібно опускати. Знаєте, поки не спробуєш щось, то ніколи цього не зрозумієш і  не досягнеш. Але! Бажано, все таки, вчитися на чужих помилках, а не на своїх. Бо, як правило, на своїх вчитися дуже дорого. Тож, перед тим, як щось починати, поспілкуйтесь з людьми, які цим займаються чи займались. І самі добре слід вивчіть обрану сферу: вивчіть ринок збуту, проаналізуйте проблеми, які можуть виникнути. І тоді все у вас вийде!», –  підкреслює Олександр Джунківський. 

Довідка.  «Lucky Berry» – це ягідна ферма лохини, розташована у с. Липники Пустомитівського району всього у декількох кілометрах від Львова.

Просимо взяти до уваги, що журналістський матеріал редакції «Вголос» не є рекламою. Його створено з метою підтримати бізнес українських захисників.