22 грудня віряни відзначають важливе релігійне свято — зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. У народі це свято називають Анною Зимовою або Темною.
Історія свята
Свята Анна походила з роду царя Давида, засновника династії царів Іудеї, вона була дочкою священика Маттана і згодом дружиною святого Йоакима.
Анну та її чоловіка Йоакима називають Богоотцями, адже вони були предками Ісуса Христа по плоті. До старості вони прожили бездітними і постійно молилися, щоб Господь подарував їм дитину.
В ті часи євреї вважали, що бездітність – це покарання за гріхи і ганьба. Іоаким і Анна не тільки вели праведне життя, допомагали бідним, але і благали Господа про милосердя.
У відповідь на їхні численні прохання до Всевишнього, до них з’явився Ангел Господній із благодатною звісткою про те, що Бог почув їхню молитву. Подружжя вирішило, що в подяку за дитину вони віддадуть її в храм для служіння Богу. У них народилася донька, яку назвали Марією, вона стала матір’ю Ісуса Христа.
День Анни, коли сталося диво, і Богородиця була зачата батьками в результаті обіймів і поцілунку біля Золотих Воріт, трактується церквою як невинний. Вважається, що на Марію не перейшов первородний гріх, і це є першим проявом Божественного Порятунку роду людського.
Церква святої Анни у Львові
Зведений на розі вулиць Городоцької і Шевченка, храм Святої Анни сягає історією у далеке середньовіччя, коли кравецькі підмайстри 1491 року запротестували проти нестерпних умов життя і вирішили покинути Львів. Уночі вони перелізли через міський мур, і вже за містом, там, де нині стоїть храм, їх наздогнала сторожа Львова – “ціпаки”, які намагалися повернути втікачів. Зчинилася бійка, кілька майстрів загинули. Друзі загиблих згодом поставили на тому місці хрест, а 1505 року – невеликий дерев’яний храм, який назвали іменем святої Анни. Храм цей згодом став цеховою святинею кравців.
Під час пожежі у Львові 1509 року храм згорів. Згодом віряни звели мурований храм. Удруге пожежа бушувала тут 1648 року. Через п’ять років храм Святої Анни відновився. Господарями в ньому були ченці-августияни. 1710 року у храмі Святої Анни лунали численні відправи і молитви з благаннями до Бога відвернути заразні хвороби, які обезлюднювали Львів і сам монастир. Тоді у храмі набула розголосу чудотворна ікона Матері Божої з Дитятком, привертаючи увагу численних паломників.
Сучасного вигляду храм Святої Анни набув наприкінці XVIII століття. Він став храмом парафіяльним. Реставрації храму відбувалися у 1824 і 1863 роках. За совєцького режиму в приміщенні храму Святої Анни були каси Львівської залізниці, згодом – магазин меблів. Храм парафіян УГКЦ поновився тут з початку 90-х років ХХ століття.
Після передачі храму Св.Анни релігійній громаді Української греко-католицької церкви парафіянин Іван Кулицький повернув до церкви написані на полотні олією в другій половині XIX — на початку XX ст. образи «Архангел Михаїл бореться із сатаною», «Вознесіння Діви Марії», «Матір Божа з Немовлям у славі», а також ікону «Матір Божа неустанної помочі». Як свідчить уміщений на звороті останньої реліквії супровідний паспорт, скріплений у кутках сургучевими печатками, цей іконописний образ — точна копія чудотворної ікони «Матір Божа неустанної помочі» з церкви Ордену редемптористів св. Альфонса Ліґуорі на Есквіліні, яку їм 1865 року передав Папа Пій IX зі словами: «Зробіть так, щоб цю ікону знали в усьому світі». Згідно з переказами, ікону перевезли до Рима 1480 року з Криту й до початку XIX ст. зберігали в римській церкві Св. Матвія, а потім — у храмі Санта Марія ін Постерула.
22 грудня – традиції та звичаї дня
Наші предки називали 22 грудня, День святої Анни, “народинами сонця”. Адже цей день вважається найкоротшим в році. Казали, що після Ганни сонце вже повертає на літо. Також в народі існувала така приповідка: “У день Анни світловий день додається на горобиний крок”. В давнину 22 грудня існував цікавий звичай – дзвіняр, який сповіщав про народження сонця, отримував 24 срібняки.
Особливо день Анни шанували вагітні жінки. Адже вона вважається їхньою захисницею. А ось молоді дівчата обов’язково збиралися на сходини, щоб вирішити, як святкувати різдвяні свята. Також саме в день святої Анни починали виготовляти різноманітні різдвяні прикраси: “їжачки” та “павуки” з соломи.
Так як до цього часу вже встановлювалася «зимова дорога», то говорили: “На Ганьки сідай в санки”.
В день Анни також існувало кілька традицій, пов’язаних із бджільництвом. Часто в народі говорили: “Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись”, або “Починають бджоли мед їсти”. Пасічники обов’язково цього дня молилися Богу, щоб наступного року був густий мед.
У цей день без особливої потреби з дому намагалися не виходити. Вірили, що вечорами дикі звірі збираються в зграї і нападають на людей.
Значення ім’я Анна
У християнстві це ім'я має значення «Божа милість». Походить від давньоєврейського Ханна - «прихильність», «хоробрість», «сила».
Анна – добросердечна і трохи наївна дівчина. Вона не володіє гострим розумом і ерудованістю, проте має велику життєву мудрість. Дуже прагне допомагати кожному, навіть малознайомим людям. Через це її часто вважають настирливою і набридливою.
Анна любить радувати і підтримувати інших. Вона дає хороші поради, вміє надихнути і допомогти людині повірити в себе. Сама Анна часто не має комплексів і проблем з самооцінкою. Її добротою багато хто користується у своїх цілях.
Посидючість і відповідальність роблять Анну дуже цінним працівником. Вона ніколи не дозволить собі пропустити терміни на роботі і підвести колег. Анна може бути хорошою нянею і вчителькою, артисткою, танцівницею, письменницею, кухарем, медсестрою, ветеринаром. Їй погано даються юридичні та технічні професії. Заробіток для Анни не дуже важливий - набагато важливіші повага колег і хороша атмосфера в колективі.
«Зимові» Анни дуже великі правдолюби, вони не люблять нещирих людей і часто бунтують проти несправедливості. «Весняні» Анни м'які, податливі, турботливі, дуже цінують дітей і домашній затишок. Народжена влітку Анна стримана, сором'язлива, їй нелегко зближуватися з новими людьми. «Осіння» Анна цілеспрямована і наполеглива, вона може постояти за себе.
Народні прикмети
Серед наших предків існувало чимало цікавих прикмет на цей день:
- дивилися, який сьогодні день: на Ганни сонце повертає на літо, а зима на мороз;
- якщо 22 грудня світло і сонячно, то на Новий рік треба очікувати морозу, а наступного року буде гарний врожай;
- якщо на Ганни на деревах іній, тоді на Новий рік буде відлига;
- якою буде погода 22 грудня до полудня, таку можна чекати і до кінця грудня;
- а яка погода стоїть до ночі, такою буде вся зима;
- іній на Ганни вкрив дерева, наступний врожай буде хорошим;
- якщо 22 грудня йде дощ, то навесні очікуйте холодів;
- безвітряний і тихий день на хороший врожай садовини.
ІА "Вголос": НОВИНИ