Ви з вересня на посаді виконувача обов’язків головного лікаря львівського «Охматдиту». Чи вже можете підсумовувати досягнення та результати роботи за цей час?
Більшість проектів та ініціатив нам удалося реалізувати в грудні. Найбільш резонансна подія, як на мене, – це візит до «Охматдиту» американських медиків із «Shriners Hospitals for Children». У перший день свого перебування вони оглянули і проконсультували 140 дітей, а за наступні чотири дні зробили операції 38-ми маленьким пацієнтам. Зараз усі дітки вдома й чудово почуваються.
Це дало можливість дітлахам з усієї України отримати висококваліфіковану допомогу світового рівня, не виїжджаючи за кордон. А для наших медиків колосальним досвідом стала нагода працювати пліч-о-пліч з американськими колегами.
Операції транслювали завдяки підключенню лікарні до телемедичної мережі. В онлайн-режимі стежити за перебігом операцій могли не лише медики «Охматдиту», а й інших клінік і навчальних закладів України.
Таких масштабних і важливих проектів в «Охматдиті» вже давно не було. Я можу стверджувати, що цей проект був надзвичайно вдалим. Американські колеги зацікавлені в подальшій співпраці з «Охматдитом» і вже готуються до наступного приїзду.
Цього року в лікарні було й оновлено обладнання.
У грудні ми отримали ультразвуковий апарат експертного класу вартістю мільйон гривень. З цим нам допомогли Львівська обласна рада та департамент охорони здоров’я ЛОДА. Ми на нього давно чекали і сподіваємося, що апарат суттєво поліпшить діагностику здоров’я дітей із вадами серця.
Також встановили компресорну станцію для централізованої подачі стисненого повітря до апаратів штучної вентиляції легень. Поясню, чому це обладнання для нас дуже важливе. Раніше біля кожного апарата штучного дихання стояли портативні компресори. Вони часто виходили з ладу, бо в багатьох із них вичерпаний ресурс, ми їх ремонтували. Тепер же матимемо єдину стаціонарну компресорну станцію, від якої повітря по трубках надходитиме до кожного апарата штучної вентиляції легень.
Знаємо, що, крім встановлення нового обладнання, ви намагаєтеся створювати гарний настрій для пацієнтів, адже в «Охматдиті» нещодавно стартувала ініціатива «Розфарбуй лікарню».
В останні місяці цього року в соціальних мережах активного поширення набула інформація про практику художнього розмальовування стін дитячих лікарень. На цю ідею доволі жваво відреагували соціально активні львів’яни, зокрема і лікарі. Як результат – у нашій лікарні зараз працюють художники та перетворюють звичайні стіни на витвори мистецтва. Сірі стіни справляють гнітюче враження на дітей, які довго перебувають у лікарні. Завдяки старанню львівських митців та активістів приміщення нашої лікарні стають кольоровими. На стінах та дверях вимальовуються чудернацькі тваринки з добрими очима, тому дітям стає трішки веселіше. Ініціативу «Розфарбуй лікарню», яку ми розпочали з другого дитячого та діагностичного відділень, плануємо поширити на всю лікарню. Як на мене, ця ініціатива є прикладом того, що кожен може робити корисні та потрібні справи.
Цей рік був вдалим для лікарні і в плані громадських ініціатив. Розкажіть про це докладніше.
Інша знакова подія для «Охматдиту» – це мистецький благодійний аукціон від фонду «Серце дитини». З продажу картин і витворів мистецтва для потреб лікарні вдалося зібрати 115 тисяч гривень, але в Інтернеті аукціон досі триває і до нього можна долучитися. За ці кошти ми плануємо провести ремонт у другому дитячому відділенні та придбати нове обладнання для нього. Нині дитячі лікарні як ніколи потребують допомоги з боку благодійних фондів, організацій, суспільства загалом.
Чи змінюється взаємодія з державою?
Найскладніше, що нашу систему охорони здоров'я побудовано за радянськими принципами 20-30-х років ХХ ст., а вимоги з боку керівництва держави та пацієнтів уже більш європейські. Нам треба змінювати систему загалом, а не приймати дрібні фрагментарні рішення. Не потрібні пілотні проекти по областях, час експериментів, на мою думку, минув. Нам необхідно впроваджувати іншу систему охорони здоров’я на загальнодержавному рівні. Від цього виграють усі: пацієнти, держава, медична спільнота.
Уявіть, нині 80% бюджету лікарні йде на заробітну плату й енергоносії, а 20% – на медикаменти, обладнання. На щось інше коштів не вистачає.
До речі, «Охматдит» ви очолили у вересні. Як швидко адаптувалися в новому колективі?
В «Охматдиті» працюють 946 працівників. Звичайно, я потребував деякого часу для адаптації. Тепер мені здається, що діалог і взаєморозуміння з колективом є. Але все одно щодня виникають робочі моменти з працівниками лікарні, що потребують вирішення. Вважаю, що головний лікар має завжди особисто занурюватися в усі проблемні питання як медичного, так і технічного характеру. Є величезна кількість паперової роботи.
Цього року в «Охматдиті» помітно хвилю благодійної активності – це заслуга небайдужих працівників нашої лікарні. Нині без благодійної допомоги в умовах обмеженого державного фінансування надзвичайно складно виживати таким великим установам, як «Охматдит». Ми вдячні за допомогу в реалізації наших проектів Раді молодих лікарів Львівської області, фонду «Серце дитини» з організацією благодійного аукціону, фонду «Крила надії» за забезпечення ліками, фонду «Нова країна» за допомогу з обладнанням, фонду «Я не один» за телемедицину. В лікарні діє опікунська рада, яка надає суттєву та реальну допомогу.
Попри величезну зайнятість на посаді виконувача обов’язків головного лікаря, скільки дозволяє час, надалі займаюся лікарською практикою. А після приїзду американських колег узявся за поліпшення своєї англійської. Дуже люблю Карпати, за нагоди у вихідні намагаюся із сім’єю вибратися на природу.
Днями я мав дуже цікавий випадок. До мене прийшов чоловік старшого віку на ім’я Роман. Уявіть, він дістає 500 гривень і простягає їх мені. Каже: «Бачив по телевізору, що у вас розмальовують лікарню, приніс гроші для цього». Чесно, мені ніяково було, не знав, що й сказати. Однак потім ми з ним розговорилися про життя. Цей чоловік, як на мене, є гарним взірцем жертовності в наш дуже нелегкий час.
Ірина Коваленко, спеціально для «Вголосу»
Фото – Ліза Кузнєцова
ІА "Вголос": НОВИНИ