Понад десять тисяч ворожих боєприпасів знешкодили львівські піротехніки тільки на одній невеликій ділянці під Києвом. Очищували вони цю територію протягом двох тижнів.
Як розповів «Вголосу» начальник групи піротехнічних робіт другого спеціального центру швидкого реагування ДСНС України майор служби цивільного захисту Віктор Гаранюк, це один з найбільших складів ворожих боєприпасів, які йому доводилося знешкоджувати.
Ворог стер з лиця землі цілі села
Майор Гаранюк згадує, що 24 лютого 2022 року він перебував у місті постійної дислокації групи. І про широкомасштабне вторгнення дізнався з повідомлень по радіо зраненька.
Попри те, що надзвичайник неодноразово протягом цих восьми років їздив у зону бойових дій на розмінування, але відразу почутому не повірив.
«Протягом цих восьми років було відчуття, що це колись станеться. Але тоді я не міг повірити, що цей момент настав», - зізнається він.
У попередні роки йому доводилося розміновувати Авдіївку, Красногорівку та інші населені пункти Донеччини. Але такої кількості російських вибухових боєприпасів відразу в одному місці він не зустрічав, оце як побачив у Бородянці та Вишгородському районі Іванківської ОТГ.
Рятувальник каже, що на початку війни, в Авдіївці йому доводилося знешкоджувати снаряди та міни, які з певних причин не вибухнули після бомбардувань. А ось у Київській стикнулися з протипіхотними та протитанковими мінами, якими росіяни «щедро» мінували українську землю. Хоча були й ракети, якими бомбардували українські населені пункти. А також доводилося знешкоджувати боєприпаси з розбитої ворожої техніки.
«Касетні боєприпаси дуже часто бачив. На сході України ми їх дуже рідко зустрічали. А тут їх було багато», - говорить він.
Півтора місяця львівські піротехніки розміновували визволені населені пункти у Київській області після того, як українські військові відігнали російського ворога.
Віктор Гаранюк вже зараз порівнює руйнування у Бородянці та Іванкові.
«Сама Бородянка була зруйнованою. А села навколо менш-більш збереглися. А ось в Іванкові мало руйнувань. А ось навколо були такі села, що їх стерли з лиця землі, живого місця там не залишилося», - каже рятувальник.
Фахівець зазначає, що росія використовує старі боєприпаси, які тривалий час накопичувала на складах. І вони не вибухали під час прильотів. Тому їх багато залишилося, то ж і знешкоджувати їх доведеться дуже довго.
Росіяни крали телевізори й тягли їх собі в окопи
Надзвичайник згадує, що до Бородянки підрозділ саперів другого спеціального центру швидкого реагування ДСНС України заїхав вже 5 квітня, тобто буквально за кілька днів після того, як ЗСУ офіційного оголосили, що місто звільнене.
Дорогою бачив розбомблену та зруйновану техніку ворога: бронетранспортери, танки та вантажні автомобілі російських військ. А також багато зруйнованих будівель.
«Вразило, що ворог цілеспрямовано обстрілював саме житлові будинки і цілі житлові квартали. Зруйнованих багатоповерхівок було так багато, що тільки через місяць після звільнення міста вдалося розібрати завали та дістати тіла загиблих цивільних», - каже сапер.
День надзвичайників розпочинався з виконання чергового завдання: поїхати й оглянути певну територію. А якщо там виявляються ракети чи міни, які не вибухнули, то знешкодити їх.
Віктор Гаранюк каже, що чи не всі домогосподарства в тому районі були розграбовані: двері виламані, речі та їжа винесені. Дещо з них просто зіпсоване-побите.
Аби впевнитися, що окупанти не залишили мешканцям вибухових «подарунків», рятувальники заходили у приватні помешкання з дозволу господарів чи представників господарів та обстежували кожен міліметр: зазирали до кожної шухлядки, до кожної тумбочки, перевіряли кожен куточок.
«Потім багато вкрадених речей ми знаходили на ворожих позиціях, з яких вони відступили. А речі – телевізори, ноутбуки, інше вкрадене – розламане та постріляне. Я не знаю для чого вони ці речі тягли собі в ліси та в окопи», - говорить надзвичайник.
І додає, що наші сапери ретельно обстежували місця, де росіяни жили. В основному це були окопи у лісах.
А найбільший склад ворожих боєприпасів, який виявили наші фахівці, налічував понад десять тисяч одиниць. Віктор Гаранюк вважає, що росіяни, перед втечею, звезли сюди свої боєприпаси різного калібру і різного призначення і мали намір їх знищити. Але втікали так хутко, що не встигли. То ж нашим піротехнікам довелося прибирати за окупантами це сміття. Робота тривала два тижні.
В іншому випадку окупанти накивали п’ятами й залишили свої позиції артилерії разом з технікою та боєприпасами. Там сапери знешкодили близько 200-300 снарядів великого калібру, які, на щастя, рашисти не встигли скинути на голови українців.
«Це було таке поле гектарів зі сто, де вони обладнали свої артилерійські позиції. А наші збройні сили дали їм добре прикурити. То ж вони втекли та все позалишали там. А ми вже збирали ті боєприпаси та передавали на знешкодження», - згадує сапер.
Огляньте мій город, бо бульбу час садити
Після визволення окупованих сіл, туди почали повертатися місцеві мешканці. Хоча в деяких випадках люди не встигла виїхати і їм довелося пережити жах окупації.
«Я спілкувався з одним фермером. Він розказував, що питав росіян чому вони сюди прийшли. Відповідь жахає. Вони казали: «А кто вам разрешил жить лучше чем мы?», - говорить Віктор Гаранюк.
Але українці хочуть жити краще. Тому, як тільки окупанти втекли, беруться за роботу. Більшість селян чи не відразу пішли копати городи. Але побоювалися мін, то ж зверталися до саперів з проханням оглянути обійстя і знешкодити небезпеку.
Щоправда, як зазначає надзвичайник, є й такі, які не дуже зважають на небезпеку. І розказує як на замінованій росіянами дорозі на протитанковій міні підірвалося авто з цивільними. За ним їхало інше авто, пасажири якого, замість того, аби розвернутися і не їхати замінованим шляхом, вирішили спробувати щастя і нарвалися на міну поруч. А насамкінець до цих машин підійшли люди, які нарвалися на протипіхотні міни.
«Це невелика ділянка, але на цьому місці сталося стільки випадків підриву», - каже він.
Також, за його словами, надзвичайно насичені вибуховими пристроями ліси у Київщині. В багатьох випадках на цих вибухівках підривалася лісова звірина. Сапер говорить, що лісники часто їм сповіщали про вибухи в лісі.
«Шкода тварин, але ж їм не розкажеш, що туди йти не можна», - говорить Віктор Гаранюк.
Завершуючи нашу розмову, надзвичайник зазначає, що у невеличкій місцевості Іванків-Бородянка працювало чотири підрозділи саперів ДСНС з різних областей України. А скільки ще таких місцевостей у всій Україні. То ж, після нашої перемоги надзвичайникам буде роботи з розмінувань на кілька десятиліть.
«Ми досі знаходимо боєприпаси з першої та другої війни. А після цієї війни думаю, що допомагати розміновувати Україну приїдуть іноземні підрозділи», - говорить сапер.
Читайте також у «Вголосі»:
Як відомий львівський режисер та актор став бійцем 80-ї ОДШБ
Як артист цирку відмовився поміняв арену на службу в Нацгвардії.
Як службові собаки зі Львова допомагали розміновувати Київську область.
ІА "Вголос": НОВИНИ