24 листопада померла повстанка, ветеран Братства ОУН-УПА, членкиня спілки політв'язнів, письменниця, політична і громадська діячка Тетяна Мусіївна Байда-Барбелюк.
Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила Світлана Васильчук.
Волинське регіональне видання "Під прицілом«, повідомляє, що народилася Тетяна Байда (Барбелюк), дівоче прізвище Дейнега, 27 листопада 1933 року в селі Забороль на Волині.
Батьки Тетяни жили на хуторі Підпожарки, де було кілька повстанських криївок. Мати Федора та батько Мусій належали до »Просвіти” і виховували своїх дітей в дусі любові до України.
Ще у 8-му класі дівчина почала цікавитися «забороненою» літературою та писати власні вірші. Весною 1949 року вступила до ОУН.
Як розповідає видання, на першому допиті на столі слідчого лежало фото, де Тетяна в українському народному вбранні, та два зошити з її власними віршами. Здав дівчину кравець, який пізніше став міліціонером. Саме він викрав із портфеля учениці особистий щоденник, листівки і зошити з віршами, щоб передати їх органам НКВД.
Про це йдеться на сайті Заборольської громади.
Та відважна дівчина гідно витримала всі допити в підвалах слідчого ізолятора.
Пізніше її відправили до Луцької в’язниці. Тетяну засудили згідно з ст. 54-10 ч.1 на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Спершу її направили в колонію для неповнолітніх злочинців у Львові. Там дівчина знайшла однодумців, з якими на 1 травня пошила та підняла синьо-жовтий прапор.
З дитячої колонії №1 їх, ще зовсім юних дівчат-патріоток, відправили на Колиму.
На початку вересня 1950 року Тетяна ще з однією жінкою вирішили тікати, щоб піти в підпілля. Адже вони свято вірили в те, що Волинь і Галичина бореться за волю України. Та після того, як дівчат піймали і кинули до карцеру, їм загрожував новий суд. Але справу не підняли. Тоді Тетяну поселили в барак до політичних в’язнів з великими строками.
Всього в таборах Тетяна пробула 5 років, 1 місяць і 7 днів. Після смерті Сталіна разом з “політичними” страйкувала, брала участь у голодуванні.
Восени 1951-го Тетяна повернулася в рідне село до батьків, яким вдалося уникнути вивезення на Сибір, влаштувалася на роботу вантажницею та пішла вчитися у вечірню школу. Закінчила школу з медаллю, але вступити до Львівського медичного інституту не вдалося, проте не полишила надії стати медиком.
Спочатку закінчила Луцьке медичне училище, а вже у віці 29 років, маючи сина, поступила на стаціонар Івано-Франківського медінституту, по закінченню якого працювала лікарем-гінекологом в Калуші.
З початку національно-патріотичного відродження Тетяна Барбелюк активно включилася в громадську роботу. Вона є членом КУНу, Братства вояків ОУН-УПА Волинського краю ім.Клима Савури, Союзу українок та Товариства політв'язнів. Реабілітуваною Тетяну було уже на 2-му році незалежності України, а посвідчення про реабілітацію отримала 28 травня 1999 року.
Як писав «Вголос», в Україні набув чинності закон про внесення змін щодо статусу ветеранів війни й їхнього соціального захисту.
ІА "Вголос": НОВИНИ