Всього три дні потрібно львів’янці Ользі Міненко аби перетворити собачу шерсть у теплі лікувальні шкарпетки та пояси.
Вдома всі пряли та плели
За словами пані Ольги, вперше вона спробувала прясти у дуже юному віці – їй було всього лишень чотири роки. Пригадує, що їй це не сподобалося, тому що у неї не виходило так гарно як у мами чи у бабусі.
«Мене тоді залишили у бабусі і вона привчала мене до цієї роботи. У них там тримали кіз пухової породи. То ж бабуся і пряла, і плела різні теплі речі», - пригадує майстриня.
Першу річ, яку юна Оля сплела з собачої шерсті, була шапка. Їй було 15 років і тоді батьки купили собаку породи фокстер’єр на ім’я Нора, яку вона доглядала.
«Це було дуже важко, тому що з шерсті фокстер’єра не прядуть. Але мені дуже хотілося. То ж вдома мене підтримали. У нас були вдома прядки, моя мама увесь час вдома пряла», - згадує вона.
І додає, що її дитячі спогади – це кожного вечора мама, після роботи, ввечері або пряла, або плела щось гарне та тепле. Вовну вона привозила від бабусі.
А діти також не сиділи склавши руки: або перемотували нитки, або чесали пух.
«Поки мені треба було допомагати мамі, то в мене прясти не виходило. А як я сама вирішила собі щось зробити, ось тоді прийшло вміння», - зізнається пані Ольга.
Щоби шапка була гарнішою, тітка пофарбувала пряжу у різні кольори. Фарбували, звісно, вдома, на кухні, у великому банякові на газовій плиті.
Пояси для бійців з полку «Азов»
Цей досвід пані Олі запам’ятався і час від часу вона до нього поверталася, коли хтось просив сплести для себе теплі шкарпетки з собачої шерсті. Майстриня каже, що у таких шкарпетках можна, звісно, ходити взимку. Але за її спостереженнями, вони надто теплі. Тому радить використовувати вироби з собачої шерсті саме як лікувальні: шкарпетки вбирати на втомлені ноги на ніч; пояс пов’язувати на поперек після важкої фізичної роботи; бафами або хустками замотувати хворе горло чи голову, що болить.
Звісно, вилікувати цим не можна, але зняти біль, полегшити стан та відновити кровообіг вироби з собачої шерсті можуть.
Пані Оля згадує, що у 2014 році, коли росія напала на Україну, вона вирішила долучитися до допомоги українським захисникам. Звісно, перераховувала кошти, пекла печиво, сушила фрукти. А також пропонувала бійцям шкарпетки з собачої шерсті та пояси.
Проте чоловіки недовірливо ставилися до такої пропозиції.
Але одного дня до неї зателефонував бійці з полку «Азов», яким лікар порадив для реабілітації використовувати пояс з собачої шерсті замість протизапальних пігулок.
«Вони зателефонували та сказали, що їм треба вже, тому що за кілька годин вони від’їжджають. А в мене поясів не було. Були шалі та шапки з собачої шерсті. Я їм повіддавала і сказала: «Ви не звертайте уваги, що то шалі, замотайте собі поперек і воно буде гріти; прикладіть шапку під одяг», - згадує вона.
Поділіться шерстю собак
Серед собак, з яких можна вичесати найбільше і найкращу шерсть, за словами майстрині, її фаворитами є тібетський мастиф. Його шерсть не тільки тепла, але й довга.
На щастя, один такий собака живе у сусідах коло пані Ольги. То ж його господарі щедро діляться собачою шерстю.
Проте для шкарпеток підходить шерсть будь-якої породи собаки.
Майстриня зізнається, що з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну вона передала бійцям майже стільки ж шкарпеток, скільки сплела за попередні вісім років.
В якийсь момент вона помітила, що їй не вистачає шерсті для того аби задовольнити всі потреби. Тоді власники собак, які звернули увагу на її діяльність, почали закликати інших власників собак ділитися шерстю. Люди відгукнулися. І тепер її майстерня заставлена мішками зі шерстю.
Цікаво, що два великих пакунки передали з окупованого Бердянська. Власники собак зателефонували на вайбер і розказали, що пакунки вдалося переправити у Бердянськ, звідки їх відішлють до Львова.
Від такої новини майстриня аж розплакалася.
У всіх, хто поділився матеріалом для роботи, пані Оля цікавиться, чи мають вони захисників на передовій. І обіцяє прислати їм шкарпетки або пояс.
Хоча виготовити шкарпетки чи пояс з собачої шерсті не легко, але майстриня зауважує, що якщо в умовах війни боєць не має можливості їх випрати й висушити, то радить просто викинути брудне.
«Цей виріб має зберегти здоров’я нашому захисникові. Я завжди кажу: «Не маєте можливості випрати й висушити, то викидайте, я вам ще зроблю», - каже вона.
Tour de Fleece без росіян
Також львівська майстриня вже кілька років поспіль є учасницею марафону Tour de Fleece.
Кожного року, під час проведення велосипедних перегонів Тур де Франс, відбувається і своєрідний марафон Тур де Фліс. Тут майстри та майстрині зі всього світу прядуть, тчуть, плетуть та показують свої досягнення у групі у соціальній мережі.
Ольга Міненко також бере участь у цьому марафоні. На цей вік вона запланувала багато, проте війна в Україні, яку проводить росія, сплутала її плани. І вона чесно в цьому зізналася, написавши пост у групі.
«Я отримала стільки слів підтримки та підбадьорення від майстрів зі всього світу. Вони підтримують і мене, і Україну у цій війні», - каже пані Ольга.
А також вона зауважила, що раніше у марафоні Тур де Фліс брало участь багато росіян. А ось цього року – жодного учасника з росії. Що її дуже тішить.
Читайте також у «Вголосі»:
Як львівські рятувальники загасили вогонь на нафтобазі, куди влучила російська ракета.
Як львівські волонтери плетуть маскувальні сітки
Як львівські піротехніки розміновували Київщину.
ІА "Вголос": НОВИНИ