Анонсувалось, що завдяки цьому талановиті українці отримають шанс потрапити на державну роботу без зв’язків і впливових родичів.
Як соціальні ліфти працюють в Україні та за кордоном? Чи вдасться Зеленському та його команді зробити так, щоб змінити ситуацію? Про це ІА «Вголос» запитало екс-міністра соціальної політики Олексія Кучеренка, філософа Сергія Дацюка, експерта із соціальної політики Андрія Нікончука, директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка та політолога-міжнародника Володимира Волю.
Як в Україні працюють соціальні ліфти зараз?
Олексій Кучеренко:
В Україні соціальні ліфти працювали та працюють за дуже простою схемою. Хтось заробив на чомусь великі гроші та пробрався до влади. Після цього такі люди починають масово працевлаштовувати у державний апарат своїх дітей, кумів, коханок, бізнес-партнерів. Наслідки ми маємо такі, що в Україні зруйнована система державного управління.
«Володимир Зеленський – це приклад швидкого просування у політиці»Віктор Небоженко:
Ми не повинні забувати, що Володимир Зеленський – це приклад швидкого просування у політиці. Ще два роки тому ми й не підозрювали, що комік Зеленський у 2019 році переможе на президентських виборах. А зараз це сталось. Ось це і маємо за яскравий приклад соціального ліфту.
Тобто в Україні є соціальні ліфти. Тільки щоб піднятися по них звичайному українцю, потрібно заплатити велику ціну. А тому по них здебільшого піднімаються лише аморальні та нахабні люди.
Сергій Дацюк:
Я разом зі своїми колегами розвиваю дискурс розрізнення публічної держави і глибинної держави. В Україні уже давно є два принципово різних ліфти. Перший – це глибинний, по якому в українську політику заходили Курченко, Грановський, Гладковський. Ми ж про них до періоду діяльності тих чи інших політиків нічого не знали. Є публічні ліфти. І спроба формувати відкриту партію лише через публічний ліфт – це дуже добре, це подобається виборцям.
Андрій Нікончук:
Соціальний ліфт – це коли кращих знизу виносять наверх. Протягом усього періоду незалежності України соціальні ліфти у нас не діють. У нас працюють особисті домовленості, знайомства, кумівство. Я не можу навести приклад хоча б десяти молодих людей, які без допомоги будь-кого, виключно власним здобуткам, змогли досягти чогось.
У нас лише були намагання окремих впливових бізнесменів влаштувати якісь кастинги, залучити молодь до просування вигідних їм ідей. Але це все робилось з політичними цілями, з метою сконцентрувати навколо себе активну молодь і використати її. Це не означає, що для цієї молоді з погляду соціального ліфту були передбачені якісь можливості.
Проект Зеленського «Ліфт» зможе змінити ситуацію?
Олексій Кучеренко:
Соціальний ліфт рано чи пізно повинен запрацювати і в Україні. Те, що Володимир Зеленський запустив цей проект, – це добре. Проте поки це лише гарна ідея, ми не знаємо, як вона буде зреалізованою.
Водночас ми маємо розуміти, що таке соціальний ліфт. А це не так, щоб сісти на першому поверсі та стрімко злетіти на останній. Потрібно побувати на різних етапах і набратись там досвіду, щоб доїхати до вершини.
Віктор Небоженко:
В Україні дуже багато фахової молоді та професійних людей, які чомусь стали не затребуваними у своїй державі. Зараз вони у відчаї шукають, де піти працювати.
Той проект, котрий пропонує Зеленський, – правильний. Але щоб він повноцінно запрацював, його потрібно буде кілька разів запускати. А всі ті розмови, що 4 тисячі журналістів за кілька днів були правильно оцінені та вибрана лише одна журналістка на посаду прес-секретаря президента – це тільки знецінює ідею соціальних ліфтів. Насправді цю ідею потрібно допрацювати. І я переконаний, що з часом вона запрацює так, як це потрібно.
Андрій Нікончук:
Я з надією ставлюсь до проекту Зеленського «Ліфт», але це ми зможемо оцінити вже після його запуску.
Як соціальні ліфти можуть запрацювати у політиці?
Володимир Воля:
В українській політиці немає прозорих механізмів соціальних ліфтів: усі рішення приймаються вузьким партійним колом. У нас низький рівень політичної культури.
Ідея Зеленського із соціальними ліфтами у політиці дуже неоднозначна. З одного боку, попри все, за допомогою його системи й справді у політику та державне управління може потрапити багато нових людей. З іншого боку, ці люди можуть бути нефаховими. Соціальний ліфт у теперішніх умовах передбачає таку схему: хай краще спочатку ці нові люди будуть непрофесійними, проте з часом усього навчаться, ніж змін узагалі не буде.
Водночас ми повинні розуміти, що будь яка виборча кампанія – це великі гроші. Мало в кого в Україні вони є. А тому, на мою думку, Зеленський робитиме праймеріз саме серед тих, у кого ці кошти є.
На жаль, ці ліфти не працюватимуть по «мажоритарці». Щоб перемогти на мажоритарному окрузі – потрібні гроші. І ніхто нікому у «Слузі народу» їх не даватиме. Тут ліфти працюватимуть, зважаючи на те, чи зможуть люди оплатити собі кампанію на окрузі.
«Щоб почали діяти публічні соціальні ліфти, в Україні треба знищити усі ознаки глибинної держави»А старі еліти дозволять Зеленському запустити ліфти так, як це має бути в ідеалі?
Сергій Дацюк:
Публічний соціальний ліфт принесе політичній силі проблеми уже на другому колі. Так, не буде розуміння, як фінансувати політичну партію, в ідеалі ця сила не повинна мати свої медіа, а тому не зрозуміло, як брати участь у комунікації. Якщо Зеленський сформує свою партію саме так, то продовжиться те саме, що і зараз відбувається. А зараз Зеленського на телеканалах практично нема. А буде ще менше. Як наслідок, він не витримає політичної конкуренції, його просто знищать. Щоб почали діяти публічні соціальні ліфти, в Україні треба знищити всі ознаки глибинної держави.
Як соціальні ліфти працюють за кордоном?
Володимир Воля:
У країнах розвиненої демократії, де є високий рівень політичної та демократичної культури, соціальні ліфти працюють ефективно. Там будь-хто завдяки своїм знанням, можливостям та праці може пройти кар’єру політичного зростання. Там людина, незалежно мають її батьки великі кошти чи ні, може піднятися по сходинках наверх. Дуже яскравий приклад того, що за кордоном соціальні ліфти працюють – це те, як там обирають лідерів партії. Наприклад, у Великобританії є декілька рівнів відбору керівника партії. Там відбуваються праймеріз, дебати. Це все проходить публічно. І коли два переможці виходять у фінал, за них голосують через пошту громадяни. Те саме відбувається і у Німеччині. Закордоном є можливість прозорого кар’єрного росту.
Віктор Небоженко:
За кордоном навіть на думку нікому не спаде працевлаштовувати на відповідальні посади нефахових дітей чи кумів. Там усі великі компанії давно налагодили систему відбору талановитих менеджерів, спеціалістів. Це у них відбувається ще на етапі навчання цих людей у ВНЗ. У них діє дуже потужна система пошуку кадрів, яка так і називається «полювання за головами». У транснаціональних компаній є свої служби, які підшукують спеціалістів.
Андрій Нікончук:
У розвинених країнах соціальні ліфти працюють так: серед громадянського суспільства обирають найбільш активну молодь. Молоді люди за кордоном створюють свої об’єднання, які продукують ідеї. За допомогою грантів ці ідеї підтримує держава.
В Україні таких грантових програм немає, а якщо вони і є, то це – закордонне фінансування, що передбачає не завжди діяльність в інтересах України, а просування чиїхось інтересів.
Соціальні ліфти Зеленського – це щось нове?
Віктор Небоженко:
Ні. Схоже свого часу робив Макрон у Франції. Він на виборах у Національні збори таким способом збирав собі команду. І тут потрібно віддати належне – у Макрона це вийшло. Жодних скандалів через людей, які ніколи не займались політикою та прийшли до керівництва державою від політичної сили Макрона, не було. Це свідчить про те, що у Франції проект «Ліфт» спрацював. Чи станеться це в Україні – побачимо. Бо ми наразі не знаємо, хто стоїть за словами «команда Зеленського».
ІА "Вголос": НОВИНИ