[media=121520,121521,121522,121523,121524]
Маршрут полярників такий: літаком з Києва до Рима, звідти так само повітрям - до столиці Аргентини Буенос-Айреса, а далі - знову літаком до міста Ушуая на архіпелазі Вогняна Земля. Цей порт вважається одним з найпівденніших у світі, пише «ВВС Україна».
Далі експедиція з усіма вантажами пересідає на судно, що прямує через протоку Дрейка до острова Галіндез. Це - найбільш проблемна ділянка, адже початок квітня у таких південних широтах - це вже сувора антарктична осінь.
Вирушати раніше, на початку березня, українській експедиції не дозволяють фінанси.
Власного судна необхідного льодового класу Україна немає, тому доводиться фрахтувати закордонні. У цьому плані сприятливим є те, що в останні десятиліття розвивається "антарктичний туризм".
Тисячі туристів готові платити значні кошти за можливість потрапити на найпівденніший континент. Це породило відповідну інфраструктуру - десятки потужних суден курсують навколо Антарктиди, коли там літо.
На початку квітня антарктичний туристичний сезон добігає кінця й з'являється можливість зафрахтувати судно для української експедиції.
До того ж, тут має вплив і швидкість виділення бюджетних коштів.
Максим Стріха, заступник міністра освіти та науки, який курує "антарктичний" напрям в уряді, розповідає ВВС Україна: "Левова частка витрат фіксовані у доларах чи євро - це логістика, фрахт судна, закупівля харчів у Південній Америці, щоб не везти їх з України".
Будь-яке коливання курсу гривні дуже позначається на процесі підготовки експедиції. У 2014 році, наприклад, через це навіть виникла небезпека того, що українська 19-а експедиція не зможе зафрахтувати судно для повернення. Тоді проблему вирішили додатковим фінансуванням.
"Зараз курс також змінився, але, на щастя, не так різко, як у 2014 році. Проблеми завжди існують, але не було ще випадку, щоб ми їх не вирішили", - відзначає Максим Стріха.
За його словами, цього року частка коштів на антарктичну програму вперше досягла 10% від усього фінансування науки. Але з урахуванням курсу це не так вже й багато - 49 млн грн.
Створення власного дослідницького судна достатнього льодового класу потребує значно більших інвестицій, а його рейс з України до Антарктики все одно коштуватиме дорожче, ніж фрахт аргентинського транспорту
"Хоча дослідницький корабель нам, безумовно, потрібен. Попри нинішні складні обставини ми намагаємося реанімувати нашу систему морських досліджень.", - додає Максим Стріха й нагадує, що єдине українське дослідницьке судно (хоча й не достатнього льодового класу) - "Професор Водяницький" - залишилося в Криму.
З Києва на Галіндез відправилися 12 членів експедиції: п'ятеро вже з досвідом зимівель і семеро новачків.
Як розповідає директор Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) Валерій Литвинов, їх відібрали на конкурсній основі з 27 претендентів.
Після відбору вони пройшли медогляд, а також навчально-тренувальні збори на базі центру Державного космічного агентства у Макарові.
Найстаршому 62 роки, наймолодшому - 22.
Географія полярників: четверо з Києва, по троє - з Харкова і Черкас, і ще по одному - зі Львова та Одеси.
Спеціальності: двоє геофізиків (один займатиметься геокосмічними дослідженнями, інший - геомагнітними), троє метеорологів (вивчатимуть вплив Антарктики на глобальну погоду, займатимуться гідрометеорологією та океанографією), двоє біологів (один досліджуватиме гідробіологію, інший - вплив низьких температур на живі організми), механік-дизеліст, системний адміністратор зв'язку, лікар та кухар.
Керівник експедиції - Микола Старинець, який проведе свою сьому полярну ніч.
"Головне - вгадати з лікарем та поваром", - жартує у розмові з ВВС Україна начальник експедиції.
"Найважче - це полярна ніч, закритий простір, як підводний човен. Це трохи давить. Новачки це важко переносять, але потім звикають й багато хто знову їде на зимівлю", - розповідає Микола Старинець.
За спеціальністю він механік, відповідальний за дизельний генератор - "серце станції". Відзначає - коли дизель працює нормально, нехай і голосно, тоді всі сплять. Варто йому зупинитися - усі інстинктивно прокидаються.
Без дизеля й електрики станція замерзне за кілька годин.
Ще один ключовий елемент - паливний бак. Коли англійці передавали Україні станцію, однією з їхніх умов була заміна старого баку. Довгий час це зробити не вдавалося - ніхто не міг гарантувати доставку і встановлення в антарктичних умовах цистерни, ємністю 200 кубометрів.
Зрештою, у сезон 2006-2007 років це зробити вдалося. В Україні створили всі необхідні елементи та доставили на Галіндез, де два місяці зварювали.
Вперше з українською експедицією в Антарктику відправляється команда турецьких науковців. Туреччина не має своєї станції, однак зацікавлена у проведенні досліджень там, тому домовилася про співпрацю з Українським антарктичним центром.
Станція "Академік Вернадський" - популярна локація для "антарктичних туристів". Окрім пейзажів та льодових печер біля нього розташовані об'єкти ери "героїчних досліджень" Антарктики ("Хатина Уорді" - приклад ранньої англійської антарктичної станції).
У найкращі сезони, коли дозволяє погода та льодова ситуація, українську станцію відвідують до 2,5 тис. туристів.
ІА "Вголос": НОВИНИ