Володимир Литвин розповідає про таємні угоди, покладені в основу Універсалу: "Це – вирішення кадрових питань, порядок призначення глав адміністрацій: відповідно до указу президента спочатку ці кандидатури обговорюються в його Секретаріаті, а потім уже Кабмін призначає кандидатури на посади глав областей і глав районів, що суперечить закону. Це друга домовленість. І третя — це гарантії на 2009 рік".
— Ви так уважно стежите за ходом парламентського засідання... Що ви відчуваєте, адже ще недавно ви самі сиділи на місці Олександра Мороза...
— Ну, я на місці Мороза не сидів: з таким же успіхом можна було сказати, що Мороз сидить на місці Литвина... Думаю, ви мали на увазі, що я був керівником українського парламенту. Я, як і кожен громадянин, уважно стежу за політичними подіями. А сьогодні в центрі уваги – Верховна Рада України. Це початок політичного сезону, час, коли голова ВР і прем'єр-міністр України повинні сформулювати завдання, які будуть вирішуватися у вищому законодавчому органі країни та в уряді під час роботи сесії. Цим пояснюється моя увага. Що я відчуваю? Напевно, критично спостерігаю, тому що кожна людина, що свого часу працювала в парламенті, знає всю кухню політичного життя й по всьому сказаному може відчути або довідатися розміщення політичних сил на даний момент, а також місце в цій розстановці тієї або іншої політичної особи.
— Вас можна назвати прагматичним політиком, що розраховує все до дрібниць?
— Якби я був прагматиком, то ми б з вами розмовляли в стінах Верховної Ради. На жаль, я буваю емоційною людиною. А політикові українського виміру емоційність і відкритість тільки шкодять.
— Що змінилося у вашому житті після того, як ви пішли з посади голови Верховної Ради? Ви виглядаєте відпочилим, у вас напевно з'явилося більше вільного часу...
— Як не парадоксально, вільного часу стало менше. Працюючи в Раді, я сам себе контролював і сам перед собою звітував. Сьогодні я працюю в новій іпостасі — віце-президента Національної академії наук, підкоряюся правилам академічного співтовариства, тобто став більше прив'язаний до місця. Я зобов'язаний зважати на правила й установки, які існують у НАНУ. Сказати, що це мене утискує, буде неправильно. Стало більше часу для читання, спілкування з людьми, для самоаналізу. Я відчуваю менше тиску з різних сторін, хоча не без цього.
— Людиною, яка круто змінила ваше життя, як ви самі говорили, був Леонід Кучма. Наскільки мені відомо, свого часу ви були друзями, потім — заледве не ворогами... Що ви можете сказати про нього зараз?
— На відміну від багатьох українських політиків, яким у свій час Кучма дав путівку в життя, я ніколи не буду його критикувати. Хоча Леонід Данилович, напевно, як і кожна людина, кожний політик, а тим більше державний діяч, має й прорахунки, і досягнення. Так, в 1993 році в Українському союзі промисловців і підприємців я познайомився з Леонідом Кучмою. До цього я бачив його тільки по телевізору й читав про нього в газетах. Потім мене запросили в УСПП виступити з лекцією, після якої й відбулася розмова в кабінеті Кучми. Очевидно, це змінило круто моє життя. Тому що після його обрання главою держави мене запросили працювати в президентську адміністрацію. Думаю, якби не було підтримки Кучми, я б довго там не затримався. Але в якийсь момент зрозумів, що, мабуть, Кучма вже втомився від мене. Я почував і розумів, що рано чи пізно доведеться піти. Але так щасливо склалося життя, що я пішов на істотне підвищення — став керівником Верховної Ради України. Після цього в мене по-різному складалися стосунки з Леонідом Кучмою. Були й дуже критичні періоди, оскільки він намагався як і раніше керувати парламентом. А я відстоював парламент як незалежний інститут влади. Думаю, незважаючи на всі труднощі, мені це вдавалося. Хоча в нас були навіть гострі конфлікти. Про них мало хто знає, тому що це часто стосувалося телефонних розмов.
Кучмі не завжди підказували продумані акції й дії. З початком виборчої кампанії 2004 року, коли відкривався новий політичний сезон, Кучмі запропонували заблокувати роботу депутатів до завершення виборчої кампанії, тобто фактично до кінця року. Але я зробив все, щоб парламент працював, незважаючи на те, що була тверда установка пропрезидентським фракціям не брати участі в пленарних засіданнях. Можете уявити, як було мені вистояти в цій сутичці, коли із президентом був солідарний уряд. Проте ми зустрічалися, він висловлював свої претензії, я — свої. На певний період часу відносини в нас стабілізувалися. Він більше не опускався до анекдотів, які йому підказували стосовно Вовочки. Він просто не помітив, що Вовочка давно виріс і є самостійним політиком зі своєю думкою, і, як правило, вона була правильною. Звичайно, я забезпечував проведення своїх рішень. Хоча мені це дорого коштувало. Це показали парламентські вибори 2006 року.
— Перш ніж ви очолили Народну аграрну партію, ви говорили, що ви людина команди. Ішли на вибори в блоці й перемагали. Чи не було помилковим рішення йти на останні вибори поодинці?
— Говорити тепер, що потрібно було діяти інакше, було б політично недоцільно. Звичайно, була допущена загальна помилка, коли в найбільшому блоці, що називали «За Єду», наступного дня після початку роботи Верховної Ради почала проявлятися тенденція до відокремлення...
Відбудувати протягом року до виборів Аграрну партію, що фактично була профспілкою при Міністерстві сільського господарства, було досить непросто. Ми брали участь у минулій парламентській кампанії, що називається, на марші, коли ми тільки створювали партію. Спрацював і той факт, що нас і мене особисто спробували викинути з політичного процесу. Цілком достатньо свідчень наявності фальсифікації під час підрахунку голосів. Але не було вже такого тиску й збурювання, як під час президентської кампанії, тому на перерахунок голосів ніхто не пішов. Ющенко тоді пообіцяв мені, що його фракція проголосує за перерахунок голосів. І коли вносилася постанова, я був упевнений, що слово президента є словом президента. Виявилося не так. Коли я запитав Віктора Андрійовича, чому ж ви так вчинили, він розвів руками, і сказав: «Ну, ти розумієш... хлопці... вони трохи іншої думки». Тоді виникає питання: хто ким вертить, хвіст собакою чи собака хвостом? Я зрозумів, що на сьогодні у системі влади президент є просто зайвим.
Те саме говорили й соціалісти. Вони привселюдно обіцяли підтримати постанову про перерахунок голосів. Але потім спрацювали інші мотиви, від яких вони не могли відмовитися. І ви бачили, як у залі аплодували, коли постанова не набрала необхідної кількості голосів. А фальсифікація, за моїми підрахунках, була в межах десяти відсотків. Це був перший раз, коли сфальсифікували волю людей. Другий раз це повторилося під час ідписання Універсалу. Тоді низка політичних сил відмовилася від позицій, задекларованих під час виборчої кампанії.
— Іншими словами, ви не вважаєте Універсал компромісом?
— Це домовленість про розділ України й результат торгівлі владою. Як ви самі розумієте, цей документ покликаний переконати в чомусь суспільство, але не політиків. Аргументи, які приводять заради підписання документа, як правило, сховані від суспільства. Сьогодні деякі з них ми знаємо. В тому числі — вирішення кадрових питань, порядок призначення глав адміністрацій: відповідно до указу президента спочатку ці кандидатури обговорюються в його Секретаріаті, а потім уже Кабмін призначає кандидатури на посади глав областей і глав районів, що суперечить закону. Це друга домовленість. І третя — це гарантії на 2009 рік. Хоча цілком очевидно, що всі кадрові домовленості не виконуються: це видно по призначеннях і по реакції на них, які демонструє та або інша сторона. Адже все зводиться до риторичного питання: а як же домовленості?
— У вас були неоднозначні відносини з Віктором Ющенком: коли його політична сила була в опозиції — ви його підтримували, коли він став президентом — у вас почалися розбіжності. Із чим це пов'язано?
— Я завжди вважав, що потрібно уважно ставитися до позиції опозиції. Тому що тоді можна залучати додаткові аргументи для вдосконалення того чи того законопроекту. А прийняття документа, що має високу кондицію, знімає напруженість у суспільстві. Тому, хочемо ми того чи ні, імпульси протистояння у Верховній Раді розходяться у суспільстві. А тут вийшло так, що представники однієї політичної сили не хотіли, щоб були свідки їхньої слабості, особливо в передвиборний період, а представники другої вважали, що особисто Литвин незаконно відсторонив їх від влади, котра фактично була в їхніх руках. І ось ці дві крайні сторони тут зійшлися й були єдині в тім, щоб виключити мене з політичного процесу.
— Як сьогоднішні складаються ваші відносини з Віктором Ющенко? Ви обговорюєте політичну ситуацію? Він прислухається до ваших оцінок?
— Востаннє ми зустрічалися 24 липня. Говорили приблизно годину. Мали кілька телефонних розмов. Іноді в мене складається враження, що Віктор Андрійович сприймає мої аргументи, але потім чомусь робить усе з точністю до навпаки. Думаю, проблема в тому, що в нього багато радників. Коли я дивлюся публічні виступи Президента, у мене складається враження, що він незабаром буде виступати зі співдоповідачем. Президент буде читати доповідь, а потім хтось буде інтерпретувати, що хотів тим або тим указом сказати глава держави.
Хоча я не люблю оцінювати політиків за їх промовами. Влада така, якої люди заслуговують. Виходить, більшого ми не заслуговуємо. На жаль...
— Лідер БЮТ Юлія Тимошенко говорила про намір створити опозиційний тіньовий уряд, до якого вона хотіла б залучити і сили, які не пройшли дл парламенту. Ви хотіли б увійти до нього?
— Ні! Бо знаю, що в Юлії Володимирівни нічого із цього не вийде: вона вже не раз створювала тіньовий уряд, але нічого позитивного з цих витівок не вийшло. Юлія Володимирівна — політик, який може тільки домінувати, їй не потрібні союзники, їй потрібні люди, які виконують її установки і її волю. У нас із нею різні погляди на розвиток суспільства. Я самодостатня людина й уже переріс етап, коли міг до когось приходити.
— Ви готуєтеся повернутися у велику політику?
- Потрібно спочатку дати відповідь на питання, що таке велика політика? Якщо присутній у парламенті - це велика політика або маленька? У нас є люди, які формально не у владі, але з думкою яких рахуються. Далі життя покаже.
ІА "Вголос": НОВИНИ