Подружжя львів’ян Ольги та Тараса ніколи не мріяли стати фермерами та опікуватися цілим стадом корів. Розказуючи свою історію, жінка зізнається, що це було імпульсивне рішення, адже корову бачила хіба у бабці в селі. І то була – одна корова. А тут – цілих тридцять.
Спершу думали, що врятують корів з-під ворожих обстрілів та передадуть комусь з фермерів у Львівській області. Але все пішло не так...
«Продаю душу – стадо корів»
А все почалося з оголошення у соціальній мережі одного з фермерів з села Черкаська Лозова на Харківщині. Точніше, це було благання про допомогу.
«Чоловік, власник фермерського господарства, писав, що змушений продати ціле стадо джейсерських корів, тому що не має чим їх годувати. Територія постійно обстрілюється і довезти їжу туди неможливо», - згадує жінка.
Власник ферми пояснював також, що корови продаються всі разом, а не поодинці, тому що тварини звикли бути разом.
То ж Ольга показала це оголошення своєму чоловікові, Тарасові, і вони почали шукати можливість вивезти корів на Львівщину.
Знайти водіїв та транспорт, який би перевіз таку кількість корів, було важко. Адже Черкаська Лозова розташована всього в кількох десятках кілометрів від кордону України з росією. І там постійно обстрілюють досі.
Донедавна корови жили у фермерському господарстві на Харківщині, про них дбали, їх доглядали. А зараз корівки хоча й не скаржилися, але не могли зрозуміти що діється: чому їм не вистачає їжі, чому постійно щось вибухає і де люди, які ними опікувалися. Адже через обстріли з села виїхало дуже багато мешканців. І на фермі залишився один чоловік, який доглядав за стадом як міг.
Ольга з Тарасом знайшли величезний двоповерховий причіп-фуру для тварин та двох перевізників. Водії погодилися вивезти тварин. Але одна з них, на жаль, загинула: почався черговий обстріл і корова з переляку побігла та накололася на огорожу.
Водії, які їздили по тварин, скористалися одноденною паузою між обстрілами і таки евакуювали корів. Вони навіть зверталися до ЗСУ з проханням прикрити їх, якщо ворог активізується. Вже наступного дня в тих місцях земля знов здригалася від російських ракет.
Корови би пасти, доїти…
2 червня корови прибули на Львівщину. Операція з порятунку тривала тиждень.
Жінка згадує, що коли тварин привезли, то деяких з них доводилося виносити, настільки вони були слабкими та знесиленими. Хоча бичок на ім’я Султан перший вийшов з причепа і почав бігати по своїх нових володіннях. А ось корови були дуже налякані та насторожені. Постійно прислухалися і чогось очікували.
Найменші корівки не їли, не пили і не ставали на ноги.
І тут на подружжя Ольги та Тараса очікували нові випробування: прилаштувати корів їм не вдалося. То ж чоловік сам взявся доглядати стадо.
Ветеринар, який оглядав тварин, втішив всіх хорошою новиною: більшість корів тільні і скоро стадо поповниться телятками. Також, оскільки корови тривалий час голодували, то їм призначили спеціальну дієту, їм заборонили пасти зелену траву. Тому новоспечені фермери мусили переобладнати загін для тварин так, аби там не було жодної зеленої травинки.
Сама Ольга є юристом і працює за фахом. Тарас тривалий час пропрацював комерційним директором підприємства, був цілком офісним працівником. І жінка зізнається, що їй зараз дивно бачити свого чоловіка не у білій сорочці, а у гумаках та робочій одежі.
«Ми ніколи не займалися коровами. Тому не дуже розуміли як за ними доглядати. А тепер мій чоловік встає вранці о 5, лягає далеко за північ. І увесь час проводить з коровами. Я навіть чоловіка вже не бачу. Хоча плануємо утримання тварин автоматизувати з часом. А зараз ми ще вчимося», - зізнається Ольга.
Також для міських мешканців стало відкриттям, що якщо корів не доїти ретельно, то вони хворітимуть. То ж тварини, які приїхали з-під обстрілів, страждали на мастит. Через вибухи корівки перебували у постійному стресі і просто не могли давати молоко. І ветеринар вже на Львівщині робив їм уколи, аби вилікувати та полегшити їх стан.
Ще один сюрприз наздогнав Ольгу буквально кілька днів тому: на її очах одна з корів отелилася.
«У мене почалася паніка. Я такого ніколи не бачила. Я ж людина з міста!», - ділиться емоціями жінка.
Це вже друге телятко, яке народилося на Львівщині. Перше назвали Катрусею. А ось щойно народжене телятко ще не має ім’я. Ще на фермі очікують народження 12 теляток.
Гуртом легше жити
На щастя, новоспечених львівських фермерів підтримали колеги з досвідом: ділилися кормами, давали поради, показували як треба робити і як не треба. Всі розуміли, що тварини потрапили в біду і їх треба рятувати.
«Хтось людей евакуйовує. А ми – корів», - говорить Ольга.
Тепер вона спостерігає за поведінкою корів і впевнюється, що вчинила правильно, зважившись евакуювати ціле стадо. За її словами, корови навчені до спеціальної годівниці, вони чемно, по черзі, підходять до доїльної установки, знають коли їх будуть доїти й коли годувати.
«Вони спокійні, не копаються. Я у бабці бачила корову, то вона била. А у селі стадо йде, то шумить. А ці – такі спокійні і виховані. Крім того, вони дуже гарні: у них великі очі та вуха», - каже жінка.
Протягом місяця, який минув з дня евакуації, корови вже заспокоїлися, гарно їдять, дають молоко і вилежують свої боки.
Також на подружжя спеціально для корів купили песика-пастуха породи зенненхунд. Щоправда, він ще маленький, йому всього три місяці. І господарі не знають, чи буде він пасти корів. Але телятка вже його прийняли до стада: почали лизати його. У відповідь песик підставляв голівку, бо йому це сподобалося. Натомість дорослі корови відразу зрозуміли, що це їхній пастух і почали навіть швидше рухатися. Хоча песик ще навіть голосу не подав.
Ольга зізнається, що ніколи не мріяла стати фермеркою. Але вже зараз не виключає, що, можливо, й змінить мрію. Каже, що найпершим імпульсивним рішенням було врятувати тварин. А чи вийде з цього якийсь бізнес-проект, зараз вона сказати не може.
А наразі батькові на фермі допомагає молодший восьмирічний син. Особливо його тішать маленькі телятка. Вони теж відповідають хлопчикові своїми ніжностями.
Читайте також у «Вголосі»:
Як залізничний вокзал у Львові переживає війну
Як московські попи привели в село на Херсонщині окупантів.
Як львівська майстриня плете шкарпетки з собачої шерсті для наших військових.
ІА "Вголос": НОВИНИ