Щоправда, потім там відмовились від цієї ідеї у зв’язку «з масовими погрозами щодо фізичної розправи з журналістами та їхніми родичами». ІА «Вголос» запитало в експертів, а якою мала би бути в таких обставинах реакція офіційної влади України.
Звичайно, ця технологія не нова і вона базується на досвіді часів Перебудови, коли в кінці 80-х років подібні телемости відбувались між СРСР і США. Очевидно, що офіцерський склад спецпідрозділів КДБ, які тоді займались медійними спецопераціями, а зараз працюють у ФСБ Росії, зробив чіткі висновки із такого «прориву» у ворожий медіапростір ворога. Тоді це була Америка, а зараз такий «прорив» здійснюють в інформаційний простір України. Це є відверта спроба легалізації російської мадіаприсутності в Україні та всіх ідеологічних засад російської пропаганди на рівні сприйняття їх масовою свідомістю українців. Так звана нормалізація дискурсу – це перший крок до нав’язування порядку денного, який обов’язково включатиме в себе так звані «мирні перемовини», які закінчаться капітуляцією України. Також порядок денний візьме на себе пошук і визначення ворога для нової влади України – ним, очевидно, стануть націоналісти, патріоти та учасники бойових дій. Також метою є проштовхування ідеї про миротворчу роль Віктора Медведчука. Це комплекс інформаційно-психологічних заходів, першу ланку якого ми спостерігаємо в організації такого тестового телемосту.
З іншого боку, є і внутрішньо-політичний контекст, який стосується наслідків радикалізації масових настроїв України. Аналітики російських спецслужб не можуть не враховувати неминучих і цілком логічних кроків, які здійснюватимуть націоналістичні сили і таким чином вони роблять президента Зеленського заручником ситуації. Нерішучість і фахова некомпетентність його команди унеможливлюють ті кроки, які мав би здійснити глава держави в такій ситуації. Він мав би скликати Раду національної безпеки та оборони України, дати доручення профільним підрозділам СБУ, які займаються котррозвідкою і захистом вітчизняного інформаційного простору, аби припинити цю провокацію в зародку. Президент для цього має і правові підстави, і оперативні позиції, і оперативно-технічні можливості. Також варто активізувати роботу Міністерства інформаційної політики, яке у нас повністю паралізоване за роки правління попередньої влади.
У Росії очікують радикалізації ситуації та послаблення позицій малоросійського центру на користь проросійського
Зрозуміло, що росіяни враховують ситуацію і розуміють, що в Україні зараз діятимуть три потужні центри політичних процесів. Ідеться про проукраїнський центр, який буде займатись організацією спротиву, антиукраїнський центр, пов’язаний із російською агентурою, яка зараз рветься до Верховної Ради і малоросійський центр в Адміністрації президента, яка тепер називається Офісом президента. У Росії очікують радикалізації ситуації та послаблення позицій малоросійського центру на користь проросійського.
Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства:
Тут є ряд речей, які повинні зробити різні структури нашої держави. Насамперед необхідно негайно прийняти закон про те, що телеканали України не можуть бути у приватній власності. Особливо, якщо декілька телеканалів належать одній особі. Телебачення має складатись із відкритих акціонерних товариств, публічних компаній, в яких немає контрольного пакета акцій і які повинні торгуватись на міжнародних біржах. Далі треба створити слідчу комісію у Верховній Раді України з приводу того, яким чином працює і чим узагалі займається Державний комітет телебачення і радіомовлення. Потрібно визначити, на яких підставах здійснюють свою діяльність представники країни-агресора на території України, а не «жувати жуйку», як це зараз роблять депутати.
У більш загальних діях нам потрібно розглянути діяльність «п’ятої колони» і Медведчука. Його діяльність в Україні треба розглядати як злочинну і її необхідно заборонити, як у свій час заборонили комуністичну партію. Так само треба зробити і з Пінчуком.
СБУ повинна розглянути питання, чому людина, пересічний громадянин України, напряму спілкується, ба більше – співпрацює, із керівником держави-агресора.
Крім того, у нас є Генеральний штаб, є Міністр оборони, невже вони не можуть захопити російських воїнів, які діють на фронті? Це дало б змогу на міжнародному рівні заявити, що у нас не громадянська війна, а на території України діють загарбницькі війська регулярної армії Росії. Про який телеміст може бути мова?
Віктор Прошкін, політичний експерт:
Насправді я б не поспішав перебільшувати значення цього телемосту та значення російських телеканалів у принципі. Це саме стосується і очікування обох сторін від такого телемосту. Особисто до мене часто телефонують російські ЗМІ і запрошують узяти участь у різного роду ток-шоу, але я жодного разу не погодився, адже немає жодного сенсу в телеспілкуванні з Росією у такому форматі, у якому воно є.
Я вважаю, що сама ідея телемосту з російським каналом є більше елементом передвиборчої політтехнології, але жодного практичного результату ми не дочекаємось.
Що стосується органів державної виконавчої влади, то вони повинні не лише вивчити це питання з погляду відповідності до українського законодавства, але й треба розуміти позицію свободи слова. Дуже багато питань, які піднімались, не були доведені до кінця. Усі галасливі заяви про те, що канали щось порушують, так і залишились лише заявами.
Я б радив суспільству більш спокійно ставитись до таких речей, особливо під час передвиборчої кампанії. Воно не призведе до якихось наслідків, а якщо комусь із наших експертів чи журналістів подобається бути облитим брудом російськими журналістами і пропагандистами у прямому ефірі, то це їх проблеми.
Я нещодавно випадково увімкнув РТР, де були присутні дуже поважні наші експерти. Я не пам’ятаю прізвища російського пропагандиста, який був модератором, але він не давав сказати українцям жодного слова. Він закривав їм роти, він перебивав і постійно нав’язував свою думку і позицію. У таких мостах дуже «попахує» радянщиною часів Горбачова. Такі речі можна проводити, якщо рівень журналістики двох країн є приблизно однаковим. Незважаючи на те, що якісь журналісти та експерти нам подобаються чи ні, рівень журналістики в Україні є набагато вищим, ніж у Росії. У РФ зараз працює фактично військова журналістика, тому сенсу в таких ідеях особисто я не вбачаю.
Валерій Димов, директор Центру суспільно-інформаційних технологій:
Питання реакції нашої влади породжує питання, кого зараз вважати владою в Україні. У нас є парламент, який однозначно мав би реагувати, але Зеленський заявив, що рівень довіри до ВР є критичним і розпустив його без фактичних підстав. Тому зрозуміло, що це питання, особливо під час передвиборчої агітації, буде дуже політизоване.
Якщо наша влада «проковтне» таку річ, то буде зрозуміло, що Росія отримала на інформаційному фронті цієї гібридної війни додаткові «бали»Цей телеміст є провокацією. Та сторона, яка провокує, отримає бонус за ініціативу. Якщо наша влада «проковтне» таку річ, то буде зрозуміло, що Росія отримала на інформаційному фронті цієї гібридної війни додаткові «бали». Якщо реакція влади буде неадекватною (закривати очі на можливі спроби захоплення цих каналів), то у РФ та її представників в Україні будуть підстави говорити про те, що у нас утискається свобода слова, порушуються права журналістів і таке інше. Тобто «політики нас розділяють, а народ має говорити» – такий меседж буде посилатись російською пропагандою і політиками, які беруть участь у виборах і також є проросійськими.
Анонс телемосту із російським каналом є наступом Росії на інформаційному фронті. Без деокупації інформаційного простору України ми не зможемо звільнити окуповані території, і жодні повернення громадян деокупованих територій у ментальному плані, про які говорить президент Зеленський, нам не допоможуть. Ці люди отримують ту картинку, яку їм показує російська пропаганда.
СБУ зараз займається кадровими питаннями, тому час для провокації вибраний вдало. Ми бачимо, що з СБУ одні люди прибираються, інші призначаються , їм зараз не до цього. Коли Зеленський обирався на пост Глави України, оті 73% стали «тефлоновим покриттям», який привертає увагу людей. Але таке покриття дуже швидко зникає, страви починають пригоряти і виникає питання міцності всієї сковорідки. Ми не знаємо команди президента, ми не бачимо інституцій. Ми лише чуємо окремі заяви то Богдана, то інших представників Офісу президента, які часто суперечать одна одній. Реакція секретаря Ради національної безпеки і оборони України теж є не такою, на яку очікував народ. Пост у Facebook про те, що не варто панікувати та піддаватись на провокації, а Рада працює, – це не є реакція, яка відповідає ситуації.
На превеликий жаль, ми не бачимо заяв президента, СБУ, правоохоронної системи, ми не чуємо, що робитиме Аваков, якщо певні сили відповідатимуть на провокації, а це теж можливо. Зрозуміло, що за відсутності реакції всіх органів, у компетенцію яких входять питання інформаційної безпеки України, цей «вакуум» заповнять політики, громадські організації та активісти, а яким чином може розвиватись ця ситуація – ніхто не знає. Таке мовчання мотивує також агресора на нові дії.
До речі
Як заявив тимчасово виконуючий обов’язки голови СБУ Іван Баканов, спецслужба направила керівникам медіахолдингу "Новини" повідомлення про відповідальність за проведення телемосту з каналом Росія та іншими мовниками держави-агресора, які перебувають під санкціями РНБО.
Також Баканов звернувся до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо можливості попередження телеканалів про неприпустимість порушення ліцензійних вимог і чинного законодавства, що може стати підставою для застосування щодо них штрафних санкцій.
ІА "Вголос": НОВИНИ